Page 78 - 6723
P. 78

порід  і  великими  залишковими  деформаціями  у  земній  корі.
                            Область,  у  якій  відбуваються  руйнування,  називається
                            осередком, (фокусом  або гіпоцентром) землетрусу. Проекція
                            осередку на поверхню Землі називається епіцентром. Область
                            найбільших  руйнувань  носить  назву  плейстосейстової
                            області.
                                  Пружні хвилі, які виникають в осередку і поширюються
                            в товщах Землі, називаються сейсмічними хвилями. Спочатку
                            від  гіпоцентру  землетрусу  в  усі  боки  розходяться  так  звані
                            глибинні хвилі. Вони мають два види: поздовжні хвилі (вони
                            викликають  послідовне  розширення  і  стискання  часток
                            вздовж радіусів, по яких розповсюджуються хвилі) і поперечні
                            хвилі  (викликають  зрушення  тих  же  часток  у  поперечному
                            напрямку).  Поперечні  хвилі  розповсюджуються  повільніше,
                            ніж поздовжні. Ці дві групи хвиль називають попередніми.
                                  За  ними  йдуть  так  звані  поверхневі  хвилі,  які
                            утворюються       внаслідок    інтерференції     поздовжніх     і
                            поперечних хвиль і поширюються від гіпоцентру до поверхні
                            Землі.  Під  час  великих  землетрусів  ці  хвилі  мають  вигляд
                            валу, що біжить по поверхні Землі як хвиля в морі.
                                  Описана  картина  ускладнюється  явищами  відбивання,
                            заломлення та розсіювання хвиль, які створюють нові системи
                            хвиль  і  значно  ускладнюють  хвильовий  спектр.  Коливання
                            часток грунту під час землетрусу є неперіодичним і утворює
                            хаотичну  криву.  Величини  її  амплітуди  під  час  сильних
                            землетрусів  змінюється  від  2-5  мм  у  скельних  гірських
                            породах до 25-50 мм в ущільнених пухких породах  і  до 100
                            мм  в  недоущільнених  пухких  породах.  Довжина  хвиль
                            коливається в межах від 10 до 100 км, висота гребеня досягає
                            10 см.
                                  Частина  енергії,  що  виділяється  осередком  землетрусу,
                            витрачається  (поглинається)  на  роботу,  яка  виконується
                            пружними  хвилями  під  час  їх  поширення.  Тому  енергія
                            сейсмічних     хвиль,    що     досягають     поверхні     Землі,
                            послаблюється.  Вона  залежить  від  глибини  залягання
                            осередка  землетрусу,  відстані  до  епіцентру,  геологічної
                            будови  ділянки  і  властивостей  гірських  порід,  які  її
                            складають.  Отже,  інтенсивність  землетрусу  визначається,  в
                            першу  чергу,  кількістю  енергії,  яка  виділяється  в  області
                            осередка землетрусу, а потім енергією сейсмічних хвиль.
                                  Енергія землетрусу оцінюється в ергах і джоулях (1 ерг =
                                                 7
                            1  дж/см;  1  дж  =  10   ерг).  При  землетрусах,  які  викликають
                                                                        12
                                                                             13
                            руйнування,  енергія  оцінюється  в  10 –10   дж,  а  при
                                                           77
   73   74   75   76   77   78   79   80   81   82   83