Page 45 - 6719

4.Методика побудови кривої витривалості

Криву втомленості будують за точками у координатах кількості циклів до

руйнування N і напруження . Кожному зразку, що зруйнувався, на діаграмі

відповідає одна точка з координатами   N . Порядок прикладання

навантажень на випробувані зразки переважно вибирають спадним, тобто на

перший зразок дають навантаження, що значно перевищують межу

витривалості, а навантаження на наступні зразки поступово знижують. Кожний

з менш навантажених зразків буде витримувати більшу кількість циклів.

Будуючи криву втомленості за точками зруйновних зразків , легко переконатись,

що при високому рівні напруження крива стрімко падає, а при зниженні

напруження швидкість падіння напружень зменшується: крива асимптотично

наближається до горизонтальної прямої, що визначає межу витривалості

матеріалу деталі. Випробування на опір втомленості з метою визначення межі

витривалості зазвичай потребує декілька діб безперервної роботи лабораторної
установки.

1 – пустотілі вали; 2, 3 – підшипники кочення; 4 – випробувальний зразок;

5 – електродвигун; 6 – гнучкий вал; 7 – лічильник обертів; 8 – вал; 9 – тяги ;10 –

поперечини; 11 – тяга; 12 – диск-піддон; 13 – гирі.

Рисунок 2 – Лабораторна установка для випробування матеріалів на

витривалість

Випробування матеріалів на витривалість проводять на спеціальних