Page 31 - 6719

допомогою мікрометрів та інших вимірювальних приладів перед початком

зношування і в процесі роботи деталей. Цей метод потребує великих витрат на

розбирання та складання і дає похибку. Виміряти зношення можна тільки у

визначеному місці деталі і приблизно.

2. Метод зважування деталей. При цьому методі визначають сумарне

зношування металу. Допускають, що зношення має лінійну залежність, і

рівномірно розподілене по всій поверхні деталі. При розрахунках зношення

враховують форму деталі і розмір. Недолік методу - непрямий спосіб

визначення зношування.

3. Методи виявлення металу у відпрацьованому маслі. Цей метод дає

можливість встановити сумарне зношення деталей або вузла машини. Продукти

зносу складаються з найменших металевих частинок, що потрапляють у масло.

Для одержання величини сумарного зношення відбирають проби, які потім

спалюють. Кількість металу визначають за допомогою хімічного аналізу.
Головний недолік методу - неможливість встановлення лінійного зношення

окремих деталей. Позитивним є можливість визначення загального зношення на
будь-якому етапі випробування без зупинки машини, а також збереження часу,

що витрачається для визначення зношення.

4. Метод радіоактивних ізотопів. Використовують для визначення

середнього зношення деталей машин. Суть методу полягає в тому що в

поверхневий шар деталі вводять радіоактивну речовину, яка при роботі машини

видаляється із продуктами зносу основного металу. За кількістю радіоактивної

речовини в мастилі встановлюють загальне зношування машини (вузла). Даний

метод є більш чутливий ніж метод визначення зносу за відпрацьованим маслом,

але і більш небезпечний.

5.Метод штучних баз. На поверхні деталі виконують “лунку”, основні

розміри якої (довжину і глибину) вимірюють до і після випробувань. Різниця