Page 83 - 6717

1 Мета і завдання
1.1 Ознайомитись з типовою схемою верхнього приводу бурової уста-

новки.
1.2 Проаналізувати графік механічної характеристики верхнього приводу

бурової установки.
1.3 Ознайомитись з основною перевагою використання верхнього приво-

ду при бурінні свердловин.

1.4 Визначити кінематичні та міцнісні параметри редуктора верхнього

приводу бурової установки.

2 Теоретичні відомості

Верхній привід бурової установки містить багатофункціональні пристрої

подачі труб з дистанційним управлінням та автоматичним позиціонуванням для

безпечної легкої та точної орієнтації. Верхній привод вперше був використаний

у 1982 році в бурових установках для буріння на шельфі. У 1992 році верхній

привод вперше використали для буріння наземних свердловин.

Системи верхнього приводу класифікують за видом енергії, споживаної

двигуном, конструкцією направляючих рейок, родом електричного струму,

конструкцією трансмісії між двигуном і стовбуром, кількістю привідних двигу-

нів та способом їх охолодження, типом допоміжної системи силового вертлюга.

Рухома частина верхнього приводу (рисунок 1) складається з вертлюга –

редуктора 1, який на спеціальних штропах 2 підвішений на траверсі талевого

блоку 3. На верхній кришці вертлюга-редуктора встановлений вибухозахище-

ний електродвигун 4 у вертикальному фланцевому виконанні. Всмоктування та

викид повітря охолодження відбувається поза вибухонебезпечною зоною. Один

кінець вала двигуна через еластичну муфту з’єднаний з швидкохідним валом

редуктора. Другий кінець вала містить гальмо 5. До корпуса вертлюга-редук-

тора під’єднана спеціальна рама 6, яка за допомогою блока роликів передає

крутний момент на направляючі 14, а з них – на вишку. Між талевим блоком та

вертлюгом-редуктором встановлена система розвантажування нарізі 7, яка за-