Page 112 - 6704

Французький економіст О.Курно в 1883 р. запропонував
модель поведінки фірми в умовах дуополії.
Припустимо, що дві фірми виготовляють однорідний
товар і знають криву ринкового попиту. Кожна фірма повинна
вирішити, скільки продукції випускати, і обидві фірми
приймають свої рішення в один і той же момент. При
прийнятті виробничих рішень кожна фірма повинна
пам’ятати, що її конкурент також приймає рішення по обсягу
виробництва і кінцева ціна буде залежати від сукупного
обсягу виробництва обох фірм.
Суть моделі Курно полягає в тому, що кожна фірма
приймає обсяг виробництва свого конкурента за постійну
величину, і на основі цього приймає власне рішення про обсяг
виробництва. Розглянемо, як приймає рішення щодо власних
обсягів виробництва фірма 1. Припустимо, фірма 1 вважає, що
фірма 2 нічого не буде виробляти. Тоді крива попиту фірми 1
співпаде з кривою ринкового попиту. На рис. 8.3 це показано
як D 1(0) , що означає криву попиту для фірми 1 за умови, що
фірма 2 нічого не виробляє. Відповідна крива граничного
доходу на рис. 8.3 позначена MR 1(0). Припустимо, що
граничні затрати МС 1 фірми 1 постійні. Тоді оптимальний
обсяг виробництва фірми 1, за якого максимізується прибуток,
становить 50 одиниць (точка перетину кривих MR 1(0) і МС 1).
Таким чином, якщо фірма 2 нічого не виробляє, фірма 1 буде
виготовляти 50 одиниць продукції.
Якщо фірма 1 вважає, що фірма 2 вироблятиме 50
одиниць, тоді крива попиту фірми 1 являтиме собою криву
ринкового попиту, зміщену вліво на 50 одиниць. На рис. 8.3
ця крива позначена як D 1(50), а відповідна крива граничного
доходу – MR 1(50). За цих умов обсяг виробництва фірми 1, за
якого максимізується прибуток, становитиме 25 одиниць
(точка, в якій виконується умова MR 1(50)=MC 1).
Припустимо, що фірма 1 розраховує, що фірма 2 буде
виготовляти 75 одиниць. Нова крива попиту фірми 1 показана

112