Page 6 - 6698

2) розробка спецiальних методик вимiрювань для зменшення впливу
помилок;

3) визначення поправок для їх введення в результати вимiрювань.
До геодезичних приладiв ставлять ряд вимог:

1) прилади повиннi мати: малi габарити та масу;
2) низьку чутливiсть до погодних умов;

3) зручнiсть розмiщення окремих частин;

4) простота у конструкцiї;

5) деталi геодезичних приладiв повиннi вiдповiдати стандартам.

Геодезичні прилади можна віднести до приладів високої точностi. У

техніці прилади, які забезпечують вiдносну точнiсть 1-2 % – точні, в той же час

геодезичнi прилади забезпечують набагато вищу точнiсть, зокрема,

свiтловiддалемiри дозволяють вимiрювати вiддалi з точнiстю 1/1 000 000

(0,001 %).

1.2 Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства

Ще двi тисячi рокiв до нашої ери для подiлу землi люди використовували

землемiрнi стрiчки. Це можна вважати початком розвитку геодезичного

приладознавства. Сто рокiв до нашої ери Герон Олександрiйський написав

книжку про дiоптр. У цiй книжцi були викладенi основи землемiрної справи з

описом найпростiших приладiв. Елементи геодезичного приладознавства були

використанi також при спорудженнi єгипетських пiрамiд, для чого були

використанi дерев’янi лотки заповненi водою.

Важливим поштовхом у розвитку геодезичних приладiв було винайдення

компасу в Китаї. В давнину геодезiя розвивалась у нерозривному зв’язку з

астрономiєю та математикою. Тому досягнення в астрономiї з розробки

приладiв можна вiднести i до геодезичного приладознавства. У першу чергу це

стосується розробки приладу для вимiрювання вертикальних та горизонтальних

кутiв, який назвали астролябiєю. Цей прилад став прототипом теодолiта.

6