Page 139 - 6698

15 СВІТЛОВІДДАЛЕМІРИ. БУДОВА І ПОВІРКА СТ5

15.1 Принципи дії світловіддалемірів
15.2 Типи віддалемірів

15.3 Будова та принцип дії світловіддалеміра СТ5
15.4 Перевірка світловіддалеміра СТ5

15.1 Принципи дії світловіддалемірів

Принцип вимірювання довжин ліній світловідцалемірами грунтується на

визначенні часу поширення електромагнітних хвиль видимого або

інфрачервоного спектра [8, 14, 15, 19, 20]. Швидкість поширення

електромагнітних хвиль відома. У геодезії для розрахунків приймають, що їхня

швидкість у вакуумі становить с = 299792,5 км/с, тобто близько 300000 км/с.

Проміжки часу, за які електромагнітні хвилі долають вимірювані віддалі, у

геодезії дуже малі. Ці проміжки можуть становити декілька наносекунд – нс (1
-12
-9
нс = 10 с), пікосекунд – пс (1 пс = 10 с) та їхні частки. Фіксувати такі
невеликі проміжки часу доволі складно, тому вдаються до подвійного

проходження хвилями віддалі між початковою та кінцевою точками лінії.

Замість проміжку часу t можна вимірювати зміну відомої функції часу,

яка відбулася за час дворазового проходження хвилями вимірюваної лінії.

Електронні віддалеміри (світловіддалеміри) класифікують за тією фізичною

величиною, зміну якої визначає вимірювальний пристрій, а саме на імпульсні,

фазові та частотні. В імпульсних світловіддалемірах невеличка частка кожного

імпульсу у момент випромінювання подається на вимірювальний пристрій. Це

прямий або опорний імпульс. Основна частина випромінюваного імпульсу двічі

проходить вимірювану лінію: від прийомопередавача до відбивача і у

зворотному напрямку.

Вимірювальний пристрій визначає час запізнення потрапляння до нього

відбитого імпульсу порівняно із прямим. За відомим часом гвизначають

139