Page 31 - 6694

дозволяє помістити наукову роботу у контекст певної наукової дискусії,
пов’язати її із ширшими темами і сюжетами.

У тексті КР має бути чітке розмежування фактів, ідей і тверджень,
що належать її автору, і тих, що запозичені в інших дослідників. В

останньому випадку потрібні посилання на публікації відповідних авторів
та інші матеріали.

Посилання роблять двома способами. Найзручніший спосіб – за

допомогою номерів праць за списком літературних джерел, які ставлять

у тексті в квадратних дужках, наприклад: “Дж. Остін назвав наведені вище

висловлювання перформативними” [25, с. 5] (джерело № 25, стор. № 5).

Другий спосіб полягає у додатковому наведенні в тексті прізвища

автора використаної праці із роком її видання. Після прізвища автора

україномовної публікації, яке безпосередньо введене в речення, в круглих

дужках пишуть рік видання публікації (наприклад, “Як зазначив

Г. Г. Почепцов (2004), … [27, с. 5]”).

Посилання на публікації, видані іншими мовами, потребує написання

в реченні прізвища українською мовою, а після нього – в круглих дужках

прізвища автора мовою оригіналу і року його видання, відокремлених

комою (наприклад, “На думку Р. М. Ганьє (Gagne, 1977), … [36, с. 7]”).

У разі першої згадки прізвища, введеного в текст, перед ним ставлять

ініціали. Ініціали завжди зазначають, використовуючи роботи кількох

авторів з однаковими прізвищами (перед прізвищем у тексті і після нього в

посиланні).

Посилання на певного автора подають таким чином: ініціал, пропуск,

прізвище. Після написання ініціалу ОБОВ’ЯЗКОВО робити пропуск,

наприклад: Ф. Кафка.

За наявності кількох праць одного автора, опублікованих одного

року, після року видання проставляють маленькі українські або латинські

літери (залежно від мови праці) відповідно до порядку перерахування у

списку літератури.

32