Page 235 - 6624

Інтегруючи (7.21) при сталих , М і Т в межах від
початкового тиску р 1, де l=0 до кінцевого тиску p 2, де l=L,
знаходимо
2
p  p 2  dl p  M 2
1 2    2Ln 1  RT .

2   D p 2  2S 2
p
Другий член правої частини цього рівняння ln2 1 досить
p
2
L
малий порівняно з параметром  , тому ним можна
D
знехтувати, і рівняння набуде вигляду
2
p  p 2 L M 2
1 2
   RT ,
2 D 2 S 2
або
L M 2
2
2
p  p    RT . (7.22)
1 2 2
D S
Слід підкреслити, що тут йдеться про абсолютні тиски,
тоді як у формулах для газопроводів низького тиску величина
р=р 1-р 2 не залежить від того, беремо ми абсолютні чи
манометричні тиски.
З рівняння дістанемо вираз для пропускної здатності
газопроводів

2
p  p 2 D
M  S 1 2 . (7.23)
 LRT
Це і є основна формула для розрахунку газопроводів
високого тиску. Якщо в ній абсолютний тиск виразити в
атмосферах, довжину – в кілометрах, діаметр труби – в
сантиметрах, коефіцієнт гідравлічного тертя прийняти
0б 039
  , масову витрату замінити об’ємною, зведеною до
3
D
3
стандартних умов (у м /год), і газову сталу R змінити
густиною повітря  відносно повітря, то дістанемо так звану
формулу Веймаута

235