Page 16 - 6623

низьких температур, наприклад: діоксид вуглецю (СО ), діоксид сірки
2
(SО ), озон (О ).
2
3
Пара – це гази, що конденсуються за звичайних умов, напр. водя-
на пара.

Туман, дим та пил – це подрібнені часточки матерії (аерозолі) ді-
аметром 0,01–100 мкм.
Туман утворюється з краплин рідини різного розміру. Вони мен-

ші за 10 мкм, англійською їх називають mist (дрібний туман), вони
більші за fog (густий туман).
Поняття смог (smog) складається з двох: англійських слів: smoke
(курити) та fog (туман).

Дим – це суміш найменших частинок твердих та колоїдних речо-
вин з капельками рідини.

Природний пил є постійною складовою земної атмосфери. Він
представлений твердими завислими у повітрі часточками радіусом
-6
-3
-4
10 –10 см і ядра конденсації з середнім радіусом 5´10 см. Часточки
природного пилу мають органічне та неорганічне походження й утво-
рюються внаслідок руйнування та вивітрювання гірських порід і ґрун-
ту, вулканічних вивержень, лісових, степових і торфових пожеж, випа-
ровувань з поверхні морів. Окрім того, він утворений аеропланктоном –

бактеріями, спорами рослин, цвільовими та іншими грибами, продук-
тами гниття, бродіння і розкладання рослин і тварин, які загинули.
Так, під час виверження вулкана Кракатау у 1883 р. маса попелу

та пилу становила 150 млрд т, і вони поширилися майже по всій Зем-
ній кулі. Внаслідок виверження вулкана на Алясці в 1912 р. в атмос-
феру надійшло понад 20 млрд т пилу, який тривалий час утримувався

в повітрі. Такі катастрофічні явища зумовлюють утворення світлоне-
проникного екрана навколо Землі, а також зміну її теплового балансу.
Атмосферний порох має велике значення для процесів, які відбу-
ваються на Землі. Він сприяє конденсації водяної пари, а відповідно, і

утворенню опадів. Окрім того, він поглинає пряму сонячну радіацію і
захищає організми, що живуть на поверхні Землі від сонячного опро-
мінення.

Академік В. І. Вернадський зазначав, що атмосферний пил має
велике значення у хімії планети. Біологічне розкладання речовин на
Землі, у тому числі життєдіяльність ґрунтових бактерій, веде до утво-
рення великої кількості сірководню, амоніаку, вуглеводнів, оксидів

Нітрогену (N О, NO, NО ), оксидів карбону (CO, СО ). Всі вони над-
2
2
2
ходять до атмосфери.
16