Page 158 - 6623

радіонукліди, а також зонування територій поза промисловим підпри-
ємством.
У разі потреби створюють санітарно-захисну зону і зону спосте-
реження.

Санітарно-захисна зона – територія навколо установи або джере-
ла радіоактивних викидів, на якій рівень опромінення може переви-
щувати ГД. Критерієм для визначення розмірів санітарно-захисної

зони служать межі річного надходження радіоактивних речовин через
органи дихання і травлення та ГД зовнішнього випромінювання для
категорії Б, а також ДК радіоактивних речовин в атмосфері й воді. У
6
цій зоні встановлюється режим обмежень і проводиться радіаційний

контроль.
Зона спостереження – територія, на якій можливий вплив радіо-

активних викидів та опромінення населення, яке проживає на цій те-
риторії, може досягати встановленої ГД. На території зони спостере-
ження, розміри якої у 3–4 рази перевищують розміри санітарно-
захисної зони, проводиться радіаційний контроль.

Для підприємств атомної промисловості та ядерної енергетики
санітарно-захисна зона встановлюється спеціальними нормативними
актами. Мінімальна відстань від АТЕЦ і АЕС до міст із населенням

понад 10 тис. жителів наведена в табл. 5.15.
Нагляд за дозою опромінення і надходженням радіонуклідів в ор-
ганізм досягається введенням контролю радіаційної обстановки за мі-
сцем проживання. Якщо за результатами тривалого спостереження

встановлено, що опромінення критичних груп органів у осіб категорії
Б не перевищує 0,1 ГДД, то радіаційний контроль за опроміненням
населення може бути скорочений при обов’язковому збереженні раді-

аційного контролю за джерелами викидів в атмосферу і скидання в
водойми. Радіаційний контроль здійснюють установи і підприємства,
де проводяться роботи із застосуванням радіоактивних речовин і
джерел іонізуючих випромінювань.

Таблиця 5.15 – Мінімальна відстань від АТЕЦ і АЕС до міст

Чисельність населення, Відстань, км від
тис. осіб АТЕЦ АЕС
100 і більш 10 –
300 « » 12 25

500 « » 18 –
1000–200 25 40

158