Page 156 - 6623

іонізуючого випромінювання не враховує того, що вплив на біологіч-
ний об’єкт однієї і тієї ж самої дози різних видів випромінювань не-
однаковий. Щоб врахувати цей ефект введено поняття еквівалентної
дози.

Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу випромінювання
на конкретну людину, тобто є індивідуальним критерієм небезпеки,
зумовленим іонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання

еквівалентної дози прийнятий зіверт (Зв). Позасистемною одиницею
служить бер (біологічний еквівалент рада). 1 бер = 0,01 Зв.
Поглинена, експозиційна й еквівалентна дози, віднесені до оди-
ниці часу, характеризують потужність випромінювання.

Зв’язок між поглинутою Д та еквівалентною Д екв дозами має
п
вигляд:

Д екв = К × Д , (5.47)
п
де К – коефіцієнт якості випромінювання, який вказує, у скільки
разів біологічний ефект даного виду випромінювання відрізняється

від такої ж дії g–випромінювання.

Визначення терміну ГДД.

Відповідно до Норм радіаційної безпеки для людини встановлені

гранично допустимі дози опромінення – ГДД, що диференційовані по
окремих органах і тканинам людини.
ГДД ( Д ) – це найбільше значення індивідуальної еквівалентної
гр
дози за календарний рік, при якому рівномірне опромінення протягом
50 років не може викликати погіршення стану здоров’я, яке виявля-

ється сучасними методами,

Д екв = Д гр Т × , (5.48)

де Т – час дії.

Встановлено різні ГДД у берах для трьох категорій опромінення:
А – професійне опромінення осіб, що працюють безпосередньо з

джерелом іонізуючих випромінювань;

Б – опромінення осіб, що працюють у приміщеннях, суміжних з
тими, у яких ведуться роботи з радіоактивними речовинами і джере-
лами іонізуючих випромінювань;

В – опромінення населення усіх вікових категорій.

156