Page 155 - 6623
P. 155

На нафтогазодобувних підприємствах досить широко застосову-
               ють джерела іонізуючих випромінювань. Їх використовують при гео-
               фізичних дослідженнях свердловин, для дослідження руху рідини при
               законтурному заводненні, для контролю за рухом цементного розчи-

               ну в затрубному просторі, для визначення місця розміщення тріщин
               при гідравлічному розриві пласта, для знаходження тріщин, раковин
               в обладнанні та інструменті.

                     Але  використання  джерел  іонізуючих  випромінювань  створює
               труднощі, які пов’язані з шкідливою їх дією на організм людини.
                     Іонізуюче  випромінювання  –  це  будь-яке  випромінювання,  взає-
               модія  якого  із  середовищем  призводить  до  утворення  електричних

               зарядів різних знаків. Розрізняють корпускулярне та квантове (елект-
               ромагнітне)  іонізуюче  випромінювання.  Корпускулярне  –  потік  еле-

               ментарних частинок із масою спокою, відмінною від нуля, що утво-
               рюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях або ге-
               неруються  на  прискорювачах.  (a–промені  –  потік  ядер  гелію,
                b–промені  –  потік  електронів,  нейтронне  випромінювання  –  потік

               нейтронів  і  т.д.).  Електромагнітне  –  потік  електромагнітних  коли-
               вань, що поширюється у вакуумі з постійною швидкістю 300000 км/с

               (g–випромінювання; рентгенівське випромінювання, що виникає при
               гальмуванні заряджених часток у прискорювачах електронів, рентге-
               нівських трубках і т. д.). Ці випромінювання характеризуються про-

               никаючою й іонізуючою діями.
                     Міра  дії  іонізуючого  випромінювання  в  будь-якому  середовищі
               залежить від енергії випромінювання і оцінюється дозою іонізуючого

               випромінювання. Останнє визначається для повітря, речовини і біо-
               логічної тканини. Відповідно розрізняють експозиційну, поглинуту та
               еквівалентну дози.

                     Експозиційна доза характеризує іонізуючу спроможність випро-
               мінювання в повітрі, вимірюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг); позасис-
                                                                                 3
               темна одиниця – Рентген (Р); 1 Кл/кг = 3,88*10  Р. За експозиційною
               дозою можна визначити потенційні можливості іонізуючого випромі-
               нювання.
                     Поглинута  доза  характеризує  енергію  іонізуючого  випроміню-
               вання, що поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Вона

               вимірюється в греях Гр (1 Гр = 1 Дж/кг). Застосовується і позасисте-
               мна одиниця рад (1 Вад = 0,01 Гр = 0,01 Дж/кг).
                     Доза,  яку  одержує  людина  залежить  від  виду  випромінювання,

               енергії, щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза

                                                             155
   150   151   152   153   154   155   156   157   158   159   160