Page 118 - 6623

ня [1–3]. Зважаючи на це виникла проблема вивчення впливу ЕМВ на
організм людини в умовах урбосоціоекосистеми.
ЕМВ виникає внаслідок випромінювання енергії від будь-яких
джерел електричних струмів (промислові генератори високої частоти,

генератори телевізійних і радіолокаційних станцій, базові станції мо-
більного зв’язку, рентгенівські установки та інші джерела). Це пері-
одично змінне в просторі ЕМП, в якому змінні електричне і магнітне

поля тісно взаємопов’язані і будь-яка зміна електричного поля спри-
чиняє зміну магнітного поля і навпаки.
У поняття «електромагнітне поле радіохвиль» входить весь діа-
пазон радіочастот, обмежений, з одного боку, частотою 30 кГц, а з

іншого – частотою 300 ГГц. Цю ділянку спектра електромагнітних
хвиль застосовують в радіомовленні, телебаченні, радіолокації, радіо-

астрономії, стільниковому, супутниковому зв’язку та інше [4].
Електромагнітні хвилі, поширюючись у просторі, переносять ене-
ргію на значні відстані. Електрична складова електромагнітного поля
характеризується напруженістю електричного поля (Е), магнітна скла-

дова – магнітної напруженістю (Н). Крім поняття напруженості елект-
ричного поля, в практиці для оцінки величини ЕМП для ультрависо-
ких і надвисоких частот використовують поняття поверхневої густини

потоку енергії (m). Поверхнева густина потоку енергії (НПЕ) – це кі-
лькість енергії, що проходить через одиницю площі поверхні, перпен-
дикулярної до напрямку поширення електромагнітної енергії. Поверх-
2
неву ГПЕ оцінюють у ватах на метр квадратний (Вт/м ) або у мікрова-
2
тах на сантиметр квадратний (мкВт/см ).
Всі існуючі сучасні джерела ЕМП, що забруднюють атмосферу

можна поділити на групи:
– системи виробництва, передачі, розподілу і споживання елект-
роенергії постійного і змінного струму (0–3 кГц): електростанції, лінії
електропередач, трансформаторні підстанції, системи електрозабез-

печення і т. д.;
– автотранспорт та транспорт на електроприводі (0–3 кГц): заліз-

нодорожний транспорт і його інфраструктура, метрополітен, тролей-
буси, трамваї і т.п.;
– функціональні передатчики: радіостанції низькочастотного
(30– 300 кГц), середньочастотного (0,3–3 МГц), високочастотного

(3–30 МГц) і зверхвисокочастотного (30–300 МГц) діапазонів; телеві-
зійні передатчики; базові станції радіозв’язку; наземні станції косміч-
ного зв’язку; радіорелейні станції; радіолокаційні станції і т.п.;

118