Page 50 - 6607
P. 50

результаті  обвалів  стін  та  стелі  у  вигляді  брил  та  уламків  в
                            суміші  з  глинистим  та  алевритовим  матеріалом.  В  таких
                            відкладах  нерідко  знаходять  кістки  тварин  та  сліди
                            проживання палеолітичних та неолітичних людей – так звані
                            печерні стоянки.
                                   Група джерельних відкладів формується при виході на
                            поверхню  карстових  вод  на  схилах  і  в  днищах  долин.  Це
                            можуть  бути  холодні  (водозні)  джерела,  або  теплі  і  гарячі
                            (вулканогенні),  які  виходячи  на  поверхню,  відкладають  при
                            цьому  розчинені  солі.  Найбільш  різноманітні  відклади
                            термальних  вод,  приурочені,  зазвичай,  до  зони  сучасного
                            вулканізму.  Осадки,  що  випадають  при  цьому  з  вод  при
                            зменшенні  тиску  утворюють  кременисті  туфи,  які  мають
                            опаловий, рідше халцедоновий склад та вапняковисті туфи –
                            травертини,  які  прекрасно  зберігають  органічні  рештки
                            (рослини,  кістки  тварин,черепашки  молюсків).  Такі  відклади
                            відомі  на  Камчатці,  в  Передкавказзі  і  Закавказі,  в  Подолії  і
                            інших районах. Їх потужність складає до 100 м.
                                   Група  відкладів  підземного  льоду  пов'язана  з
                            поширенням  вічної  мерзлоти  і  специфічними  формами
                            рельєфу.  Найбільш    поширені  термокарстові  форми,  які
                            утворюються при деградації мерзлоти і розтаванні підземного
                            льоду: льодяних лінз, пластів та льодяних включень, розсіяних
                            в  товщі  порід,  що  знаходяться  в  мерзлому  стані.  Буріння
                            свердловин  і  спостереження  показали,  що  прошарки
                            підземного  льоду  відіграють  помітну  роль  в  розрізі  мерзлої
                            товщі.  Потужність  окремих  пластів  і  лінз  чистого  льоду,  що
                            включає  незначні  прошарки  глин,  суглинків  і  торфу  досягає
                            10-20  м,  а  подекуди  і  30-50  м.  Розвиток  підземного  льоду  є
                            причиною  не  тільки  процесів  соліфлюкції,  але  і  складних
                            кріотурбацій  –  дислокацій  вміщаючих,підстилаючих              і
                            покрівельних товщ. Такі дислокації відомі на півночі Руської
                            платформи,  в  Західному  Сибіру  і  пов'язані  за  даними  О.І.
                            Попова, М.І. Смугіна з тиском покрівельних льодовиків.
                                   Суфозія. З діяльністю підземних вод пов'язаний процес
                            суфозії,  який  за  морфологічними  особливостями  нагадує
                            карст. Але суть цього процесу відмінна від карстоутворення,
                            тому  суфозію  відносять  до  псевдокарсту.  Суфозія  –  це
                            механічне     винесення     найдрібніших     частинок     породи
                            підземними водами. Найбільш поширена суфозія в глинистих













                                                            48
   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54   55