Page 74 - 6606
P. 74

форми  представлені  майже  всіма  різновидами,  численними
                                                                                    2
                            карстовими лійками, розташованими на площі 342 км  .
                                   Подільсько-Буковинська  карстова  область  охоплює
                            західні  схили  Подільської  височини  і  Розточчя.  У  породах
                            переважно  неогенового  і  крейдового  віку  поширений
                            платформний  покритий,  задернований  і  голий  карст
                            сульфатного  і  карбонатного  типу.  Серед  поверхневих
                            карстових  форм  переважають  лійки,  часто  з  понорами,
                            карстові котловини, озера, давні долини.
                                   Відомо  понад  130  карстових  печер,  переважно  у
                            лівобережному  Придніcтрoв'ї  і  межиріччі  Дністер  -  Прут.
                            Більшість  печер,  у  тому  числі  найбільші,  розвідані  у  15-З0-
                            метровій  гіпсовій  товщі,  невеликі  печери  є  у  вапняках  та
                            пісковиках. Сумарна протяжність 11 гіпсових печер - 412 км,
                            п'ять з них є найдовшими у світі.
                                   У     Подільсько-Буковинській       карстовій     області
                            знаходяться  дві  найдовші  у  світі  печери  -  Оптимістична  та
                            Озерна.
                                   Карстова  печера  Оптимістична  -  найдовша  у  світі
                            гіпсова печера-лабіринт. Протяжність її досягає 165 км, площа
                                     2                  3
                            -215 км  , об'єм - 500 тис м  .
                                   Карстова  печера  Озерна  має  протяжність  107  км  і
                            займає друге місце у світі за довжиною. Площа її складає 312
                                   2
                                                        3
                            тис  м  , а об'єм - 646 тис м  .
                                   Для  поверхневих  площ  розвитку  карсту  характерні
                            мілкі  борозни  і  заглиблення  -  кари  -  замкнуті  пониження  у
                            вигляді    воронок,    котловин,     сліпих    ярів   і   долин.
                            Найтиповішими  є  конічні,  котло-  і  блюдце  подібні  або  у
                            вигляді  ям  неправильної  форми  воронки  діаметром  від  1  до
                            200 м і більше  і глибиною від 0-5 до 50 м, а  іноді й значно
                            глибші.  На  дні  воронок  та  інших  заглиблень  зустрічаються
                            водопоглинаючі отвори - понори, які часто є початком шахт
                            або  колодязів,  прірв,  що  досягають  глибини  понад  1000  м.
                            Найглибшу прірву Жан-Бернар виявлено у Альпах (Франція),
                            максимальна глибина якої становить 1410 м. Змикаючись між
                            собою, понори утворюють більш великі форми поверхневого
                            карсту  -  котловини  і  провалля.  Останні  також  можуть
                            виникнути  у  результаті  провалу  покрівлі  печер.  У  рельєфі
                            провалля  виділяються  своїми  великими  розмірами,  мають
                            вигляд  замкнутих  западин  з  крутими  бортами  і  відносно


                                                            74
   69   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79