Page 56 - 6606

Найбільш інтенсивно яри розвиваються у місцевостях,
не покритих рослинністю. У даному випадку швидкість їх
росту значно збільшується. Сприяють цьому м’які гірські
породи антропогену, що залягають безпосередньо на поверхні
Землі. У першу чергу це родючий ґрунт, лес, лесоподібні
глини і частково самі глини.
Тільки так можна пояснити той факт, що в південних
областях України аж до Чорного моря розвинуті глибокі яри.
Сприяють цьому наявні тут шари лесоподібних утворень.
Довжина ярів - від сотень метрів до кількох кілометрів.
Характерні круті схили і розгалуженість.
У переважній більшості яри формуються із промоїн під
дією зовнішньої ерозії. Атмосферна вода, попадаючи на денну
поверхню, стікає вниз по схилах височин. Максимальну
швидкість і живу силу води мають у нижній частині схилу.
Спочатку тут виробляється заглибина, яка з часом росте вверх
і поглиблюється. Протягом певного часу ерозією
розкриваються водоносні горизонти, які значно посилюють
темпи росту яру. Поступово яр росте вверх по схилу
височини, постійно занурюючись і розширюючись. Глибина
ярів може досягати 40-50 м, ширина до 150-300 м і довжина
до 3-5 км.
З ростом яру в довжину і виробленням поздовжнього
профілю ерозійна сила стікаючої води поступово знижується.
Схили яру виположуються, і на них з'являється рослинність.
Розширюється дно яру як за рахунок бокової ерозії, так і за
рахунок відступлення схилів у результаті схилових процесів.
Яр перетворюється в балку. Перехід яру в балку здійснюється
не відразу по всій його довжині. Процес цей починається з
нижньої, найбільш давньої частини яру і поступово
поширюється вверх.
Винесений із ярів і балок матеріал, якщо він не
відноситься рікою, відкладається у гирлах, утворюючи конуси
виносу. Матеріал, який складає конуси виносу тимчасових
водотоків, називається пролювієм. Склад пролювію залежить
від характеру осадів, які складають схил, що прорізаний яром
або балкою, стадії розвитку яру та характеру стоку дощових і
талих вод. Загалом для нього характерна погана
відсортованість матеріалу, слабка обкатаність уламків,

56