Page 43 - 6606

одному напрямі, так і в іншому, тобто вгору і вниз. Ці
особливості надто яскраво проявляються при вивченні
коливання рівня Придніпровської низини. Так, на початку
юрської епохи ця низина була покрита водою, а в кінці значно
молодшої ранньо - крейдової епохи море відступило.
Процес наступу моря на сушу в результаті опускання
окремих ділянок земної кори отримав назву трансгресії, а
процес відходу моря від суші у результаті її підняття має
назву регресії.
Складнішу роль у розвитку земної кори відіграють
горизонтальні тектонічні рухи. Вони відбуваються переважно
одночасно з вертикальними, переважаючи їх як за
масштабами, так і за характером їх геологічної роботи.
Горизонтальні тектонічні рухи літосфери призводять
до переміщення окремих її ділянок на десятки і сотні
кілометрів, утворення зсувів і насувів, формування гірських
систем, острівних дуг, серединно-океанічних хребтів тощо.
Дані палеомагнітних досліджень, вивчення природних
умов геологічних періодів розвитку Землі, палеонтологічні
знахідки, порівняння літології гірських порід окремих
материків, загальна конфігурація материків дали змогу
припустити, що раніше вони займали зовсім інше положення
на земній поверхні. Можливо, що вони являли собою єдине
ціле - гіпотетичні материки Гондвану і Лавразію. Однак
протягом тривалого геологічного часу, поступово рухаючись
по поверхні Землі, материки зайняли відоме нам географічне
положення.
Відповідно сучасним уявленням про розвиток Землі
літосфера розбита на глобальні та менші за розмірами плити,
що рухаються по відносно пластичній астеносфері, яка являє
собою верхній шар мантії Землі. До числа найбільш великих
плит належать Тихоокеанська, Євразійська,
Північноамериканська, Південноамериканська, Африканська,
Індо-Австралійська, Антарктична. Складаються вони з давньої
(4 млрд років) континентальної кори за виключенням
Тихоокеанської плити, вік якої не перевищує 180 млн років.
Переміщення плит за рік вимірюється сантиметрами, а за
геологічний час - тисячами кілометрів. При цьому континенти
дрейфують разом з материками. З того краю, де відбувається
розсування плит, вони нарощуються внаслідок заповнення

43