Page 13 - 6606

У перигланціальній (передльодовиковій) зоні, що
розташована близько до краю льодовика, відбувалось
чергування тундрових і помірно холодних ландшафтів.
Льодовикові епохи (зледеніння, льодовики, гліциали) –
це відрізки часу, в які льодовики розповсюджувались на
значні території материків, а океани вкривались льодовим
покривом. Це був час різкого похолодання клімату. У
плейстоцені льодові покриви суші перевищували сучасні
майже у три рази (30 % суші). У плейстоцені на Землі не було
таких відрізків часу, коли льодовики і льодовикові простори
зникали би повністю. У південному поза тропічному просторі
( в Антарктиді) льодовиковий покрив у плейстоцені існував
весь час.
Міжльодовиковими епохами прийнято називати такі
відрізки геологічного часу у плейстоцені, коли льодовиковий
покрив у північному поза тропічному просторі танув
о
повністю, клімат ставав приблизно на 2 за Цельсієм теплішим
за сучасний на тій самій території, внаслідок цього
теплолюбива фауна просувалась до півдня.

1.3 Лекція 3. Умови формування четвертинних
відкладів

Серед генетичних типів четвертинних відкладів
розрізняють льодовикові, водно-льодовикові
(флювіогляціальні), озерні, алювіальні, делювіальні,
пролювіальні, золисті і біогенні. Льодовикові відклади
накопичуються не тільки на суші, але й у морі (айсбергові
морени).
Видне місце серед покривних відкладів четвертинного
періоду займають леси і лесовидні породи, що залягають
широкою смугою у поза льодовиковому просторі.
У областях розповсюдження зледенінь формуються
моренні гряди і холми, друмлини, нагромадження ератичних
валунів, ози, ками, зандрові піщані поля і ін.
У прилеглій території утворюються соліфлюкційні
тераси і вали, тріщинні полігони, каменеві і щебеневі потоки,
термокарстові озера (воронки і котловини), булгуняки та ін.

13