Page 12 - 6606

Як наслідок ці процеси змін видів тварин і рослин
внесли корективи у біогеографічні пояси і провінції. При
цьому слід наголосити, що найбільші зміни природи земної
поверхні відбулись у припіднятих її областях.
Підсумовуючи вищенаведене ми можемо говорити про
те, що основні об’єктивні закономірності історичного
розвитку Землі – це є цілісність, послідовність, направленість
у змінах природи протягом кайнозойської ери.

1.2 Лекція 2. Специфічні особливості четвертинного
періоду

Головними характерними особливостями
четвертинного періоду є:
- повторні зледеніння суші і полярних басейнів, що
змінювались міжльодовиковими епохами;
- поява людини.
Льодовикові і міжльодовикові епохи розвитку земної
поверхні суттєво відрізняються кліматичними умовами,
генетичними типами відкладів та їх літо-геохімічним складом,
формами льодового і водно-льодового рельєфу, розвитком
рослинного і тваринного світу.
Четвертинному періоду притаманні наступні основні
зональні кліматичні режими: гляціальний (льодовиковий),
перигляціальний (по типу клімату областей вічної мерзлоти),
плювіальний (клімат вологих помірних зон), ксеротермічний
(засушливий), субтропічний та тропічний вологий. Відповідно
формувались і змінювались географічні зони: льодовикова,
тундри, лісотундри і перигляціальної зони, змішаних і
широколистяних лісів, лісостепу, сухого степу і пустелі,
субтропічного і тропічного лісу і савани.
За межами льодовикових покривів відбувались значні
зміни у зональних ландшафтах, переміщувались їх границі
(при наступі льодовиків – до півдня; при таненні - до півночі).
У екваторіально – тропічній зоні ці зміни помітні
менш за все. У зонах субтропічних пустель ( по типу Сахари) і
сухих степів спостерігалась зміна плювіального і
ксеротермічного режимів і рослинних ландшафтів.

12