Page 337 - 6583
P. 337

Були  виявлені  аномалії  високої  електропровідності  та
            визначені  їхні  геоелектричні  параметри  –  глибина  залягання
            покрівлі провідників (Н), сумарна поздовжня провідність (S):
            Коростенська  (Н  =  15  км,  S  =  500  См  (кора)),  Чернівецько-
            Коростенська  (Н  =  15  км,  S  =  1000  См  (кора);  Н  =  70  км,
            S = 2000 См (мантія)), Волинська (Н = 2,5 км, S = 1000 См)
            Яворівська  (Н  =  15  км,  S  =  1000  См  (кора);  Н  =  70  км,
            S = 1200 См (мантія)), Карпатська (Н = 15 км, S = 20000 См
            (кора); Н = 70 км, S = 6000 См (мантія)).
                   Ці  результати  стали  передумовою  побудови  об’ємної
            моделі просторового розподілу аномальних зон.
                   На  західному  схилі  УЩ  в  земній  корі  на  глибинах
            поміж  3  та  6  км  розташована  Волинська  аномалія
            електропровідності.     Вона     характеризується     складною
            просторовою будовою і значеннями питомого опору порядку
            10 Ом·м.  На північному заході щита на кордоні Волинського
            та Росинського блоків УЩ в земній корі на глибинах поміж
            10  і  30  км  розміщується  Коростенська  аномалія  електро-
            провідності. Середнє значення питомого електричного опору
            дорівнює  30  Ом·м.  Просторово  ця  структура  збігається  з
            північною частиною Коростенського плутону.
                   На заході  УЩ  і північному заході  Молдавської плити
            виявлена    Чернівецько-Коростенська       аномалія     електро-
            провідності,  яка  має  велику  площу  і  складну  будову.  Перші
            ознаки  аномальності  електропровідності  цього  регіону
            виявляються  практично  з  поверхні  до  1,5  км  у  вигляді  двох
            локальних  ділянок  із  ρ  =  10  Ом·м  і  різною  орієнтацією  в
            просторі:  перший  –  південний  захід  –  північний  схід  з
                                                      2
            максимальними розмірами ~ 60  60 км  на півночі Бузького
            мегаблоку,  другий  –  північний  захід  –  південний  схід  на
            півночі  зчленування  Бузького  мегаблоку  та  Голованівської
                                                  2
            шовної зони з розмірами ~ 30  75 км .
                   За  даними  тривимірного  моделювання  на  більшій
                                                                    0
                                                                            0
            глибині між цими об´єктами субмеридіонально від 48  до 50
            пвн.ш.  простягається  зона  аномально  високої  провідності
                               0
            вздовж широти 30  і шириною 30 км. Вона ускладнена двома
            субгоризонтальними  відгалуженнями.  Перше  в  центральній
            частині Бузького мегаблоку спрямоване на захід,  друге  – на
            схід  у  зоні  зчленування  Росинського,  Бузького  мегаблоків  і

                                          323
   332   333   334   335   336   337   338   339   340   341   342