Page 76 - 6577

ПФД на гірничозбагачувальних комбінатах і нафтопереробних
заводах, атомні реактори, підземні переходи, гаражі, підвали
висотних будинків, приміщення метрополітену тощо.

Рисунок 3.17 – Схема влаштування “стіни в ґрунті” в збірному варіанті:
1 – поверхня ґрунту; 2 – комір (форшахта); 3 – траншея із суспензі-
єю; 4 – поверхня ґрунту в котловані; 5 – залізобетонні збірні панелі

Метод ”стіна в ґрунті“ можна використовувати в безпо-
середній близькості до діючих об’єктів, об’єм земляних робіт
дуже малий, виключена необхідність у відкачуванні води й
зворотному засипанні. Іноді ”стіна в ґрунті“ є єдиним варіан-
том будівництва: коли споруда в плані має великі розміри і
складну конфігурацію; зводиться в складних кліматичних
умовах; має незамкнений лінійно-протяжний характер. Загли-
блені споруди з метою уніфікації проектують переважно круг-
лими з діаметром 7, 8, 10, 12, 15, 18, 21, 24, 30, 36, 42 м. Гли-
бину такого фундаменту приймають кратною 0,6 м. Стінки з
монолітного залізобетону приймають 0,5 – 1,2 м завтовшки, а
в збірному варіанті – 0,3 – 0,8 м.
Розроблення траншей виконують під захистом суспензії
буровими агрегатами, буро фрезерними машинами, ковшови-
ми машинами грейферного типу, екскаваторами. Вони дають
змогу влаштовувати траншеї шириною 0,4 – 1,1 м, глибиною
10 – 50 м, іноді й до 300 м. При глибині траншей 7 – 15 м і не-
скельних ґрунтах використовують ковшові механізми (зворот-

76