Page 37 - 6577
P. 37

тують жорсткими з бетону, бутобетону або природного каме-
           ню. Щоб у тілі таких фундаментів не виникали розтягуючі зу-
           силля, їх конструкції влаштовують з розширенням униз до пі-
           дошви уступами, розміри котрих обмежують кутом жорсткос-
           ті 26–38° залежно від матеріалу фундаментів.
                Конструкція верхньої частини фундаментів залежить від
           особливостей конструкції надземної частини будівлі. Для збі-
           рних залізобетонних колон позначку уступу відносно познач-
           ки чистої підлоги приймають на рівні – 0,15, а в підколоннику
           передбачають  стакан  для  поєднання  колони  з  фундаментом.
           Таке рішення дозволяє повністю завершити ”нульовий цикл“
           до початку монтажу колон. Для монолітної колони уступ роб-
           лять на рівні верху фундаментної балки, а для металевої коло-
           ни на 100 мм нижче від позначки опорної плити колони. Для
           обпирання фундаментних балок передбачають підбетонки.
                Висоту фундаментів призначають залежно від конструк-
           ції колони та глибини закладання фундаменту (рис. 2.4). Зде-
           більшого  монолітні  окремі  залізобетонні  фундаменти  вклю-
           чають плитну частину ступінчастої форми та підколонник. Ро-
           зміри в плані плитної частини приймають за розрахунком кра-
           тними 300 мм. Розміри підколонника, ступенів і висоту фун-
           даменту приймають також кратними 300 мм, а висоти ступенів
           та плитної частини – кратними 150 мм.
                Якщо  під  монолітними  залізобетонними  фундаментами
           розташована основа у вигляді піску або нещільного глинисто-
           го  ґрунту,  передбачають  улаштування  підготовки  з  бетону
           класу В7,5 завтовшки 50–100 мм. Якщо в основі щільний гли-
           нистий ґрунт, то підготовку виконують  утрамбуванням в ос-
           нову щебеню.
                Для  виготовлення  фундаментів  використовують  бетон
           класу не нижче ніж В12,5. Товщину захисного шару для робо-
           чого  армування  нижньої  плитної  частини  фундаменту  прий-
           мають залежно від рівня ґрунтової води 35–75 мм. Якщо ши-
           рина плитної частини не перевищує 3000 мм, її армують одні-
           єю  сіткою  з  робочими  стрижнями  в  двох  напрямах.  Ширші
           плитні  частини  армують  уніфікованими  звареними  сітками  в
           два шари з робочою арматурою у взаємно перпендикулярному
           напрямі. Підколонники, якщо це потрібно за розрахунком, ар-
           мують  поздовжньою  і  поперечною  арматурою  за  принципом


                                          37
   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42