Page 39 - 6577

ребристих (рис. 2.6, б) залізобетонних плит застосовують у
випадках, коли значні навантаження передають на відносно
слабку основу з малим розрахунковим тиском. Головна пере-
вага плит – їх здатність зменшити тиск на основу і перерозпо-
ділити зусилля на ґрунт: знижувати тиск на більш піддатливі
ділянки й, навпаки, збільшувати тиск на ділянки більшої міц-
ності. Ребристі плити використовують, спрямовуючи ребра
вгору чи вниз. Поперечні і поздовжні ребра перетинаються в
місцях спирання колон каркаса, що концентрує залізобетон у
найбільш навантаженому місці. Плити з ребрами, повернути-
ми вниз, спрощують конструктивне вирішення підлоги підва-
лу і зменшують обсяг земляних робіт. Плита з ребрами, пове-
рнутими уверх, навпаки, вимагають заповнення проміжків між
ребрами піском або бетоном, але спрощують розроблення кот-
ловану.
Плоскі плити простіші у виготовленні. Їх здебільшого
застосовують в умовах підтоплювальних територій для сприй-
няття гідростатичного тиску. Жорсткість плити підвищують,
включаючи в роботу перекриття над підвалом.
Розміри плитних фундаментів визначають за габаритами
будівлі з урахуванням консолей відносно зовнішніх стін або
рядів колон. Величину консолей приймають 0,2...0,4 довжини
прольоту. Товщину ребристих плит приймають від 1/8 до 1/9
кроку колон каркаса, а плоских – 1/6...1/9 довжини прольоту.
Сполучення плитних фундаментів із колонами каркаса можна
здійснювати за допомогою збірних або монолітних підколон-
ників (рис. 2.6, а).

2.4 Вибір глибини закладання фундаментів
на природній основі

Під глибиною закладання фундаментів розуміють відс-
тань від поверхні планування до підошви. За наявності в буді-
влі підвалу глибину закладання фундаменту d визначають з
1
урахуванням відстані від підлоги підвалу до його підошви.
Якщо підлога підвалу нижче від поверхні планування, то це
слід ураховувати при визначенні розрахункового опору основи
третім членом формули (2.1).
Глибина закладання фундаментів залежить від таких фа-

39