Page 29 - 6577

2 РОЗРАХУНОК І ПРОЕКТУВАННЯ ФУНДАМЕНТІВ
НА ПРИРОДНІЙ ОСНОВІ

Література: [1] с. 39 – 77; [2] с. 35 – 67 [3] с. 29 – 62; [7]
с. 272 – 326.

2.1 Принципи проектування основ за граничними станами

Практика показує, що для більшості основ фундаментів
граничний стан настає або за деформацією, або за стійкістю
(міцністю). У зв’язку з цим проектування основ ведуть у зага-
льному випадку за двома групами граничних станів:
перша група – за стійкістю розраховують основи фун-
даментів: споруджуваних без або з частковим вийманням ґру-
нту; що виготовляють у відкритих котлованах з основами,
складеними слабкими водонасиченими ґрунтами; що сприй-
мають значні горизонтальні навантаження; обмежених укоса-
ми.
друга група – за деформаціями розраховують усі осно-
ви, складені нескельними ґрунтами;
Слід пам’ятати:
– ґрунти основи і матеріал фундаменту суттєво відріз-
няються за фізико-механічними властивостями. Зокрема міц-
ність ґрунтів у сотні разів менша за міцність бетону, нато-
мість деформівність у тисячі разів більша;
– передача навантаження через систему фундаментів на
основу може викликати нерівномірність осідання споруд
(рис. 2.1), що може призводити до виникнення додаткових зу-
силь, утворення тріщин, аварій;
– фізико-механічні властивості ґрунтів не постійні, вони
змінюються у процесі будівництва та експлуатації (замерзан-
ня-розмерзання, сезонна зміна вологості, сейсмічні явища,
вплив діяльності людини тощо);
– осідання ґрунтів розвивається в часі.
Тому, за другою групою граничних станів основи розрахову-
ються завжди, крім випадку скельних ґрунтів. За першою гру-
пою розраховують скельні ґрунти і особливо оговорені випад-
ки (описані вище).

29