Page 53 - 6569

Продовження таблиці 3.3 – Дози і рівні опромінення

Річне надходження радіонукліда в організм,
вміст радіонукліда в організмі, потужність
дози, щільність потоку, концентрація
радіонукліда в повітрі (а для категорії Б і у
15 Контрольні рівні
воді), забруднення поверхні, що
встановлюють для обмеження опромінення
персоналу і населення. Контрольні рівні
встановлюються окремо для категорій А і Б

Механізм дії іонізувальних випромінювань на тканини організму
Іонізувальне випромінювання викликає в організмі ланцюжок оборотних і
безповоротних змін. Пусковим механізмом дії є процеси іонізування і
збудження атомів і молекул у тканинах. Дисоціація складних молекул
внаслідок розриву хімічних зв'язків – пряма дія радіації. Суттєву роль у
формуванні біологічних ефектів відіграють радіаційно-хімічні зміни,
обумовлені продуктами радіолізу води. Вільні радикали водню і гідроксильної
групи, володіючи високою активністю, вступають у хімічні реакції з
молекулами білка, ферментів та інших елементів біотканини, що призводить до
порушення біохімічних процесів в організмі. У результаті порушуються
обмінні процеси, вповільнюється і припиняється зріст тканин, виникають нові
хімічні сполуки, не властиві організму. Це призводить до порушення діяльності
окремих функцій і систем організму.
Іонізувальна радіація при дії на організм людини може викликати два
види ефектів, які клінічна медицина відносить до хвороб: детерміновані
порогові ефекти (променева хвороба, променевий опік, променева катаракта,
променеве безпліддя, аномалії в розвитку плоду тощо) і стохастичні
(імовірнісні) безпорогові ефекти (злоякісні пухлини, лейкоз, спадкоємні
хвороби).
Ступінь дії радіації залежить від того, є опромінення зовнішнім або
внутрішнім (при попаданні радіоактивного ізотопу всередину організму).
Внутрішнє опромінення можливе при вдиханні, заковтуванні радіоізотопів і
проникненні їх в організм через шкіру. Деякі речовини поглинаються і
накопичуються в конкретних органах, що призводить до високих локальних доз
радіації. Кальцій, радій, стронцій та інші накопичуються в кістках, ізотопи йоду
викликають пошкодження щитовидної залози, рідкоземельні елементи –
переважно пухлини печінки. Рівномірно розподіляються ізотопи цезію,
рубідію, спричиняючи пригноблення кровотворення, атрофію насінників,
пухлини м'яких тканин. При внутрішньому опромінюванні найбільш небезпечні
альфа – опромінювальні ізотопи полонію і плутонію.
Здатність викликати віддалені наслідки – лейкоз, злоякісні
новоутворення, раннє старіння – одна з підступних властивостей іонізувального

випромінювання.
52