Page 49 - 6569

Джерелами земної радіації є: довгоживучі радіонукліди калію-40,
рубідію-87, урану-238, торію-232, свинцю-210, полонію-210, газу радону та
інші, що бувають у різних породах землі. При цьому земна радіація в різних
районах земної кулі не однакова і залежить від концентрації радіонуклідів у
тому або іншому місці.
Іншими природними джерелами радіації є: вугілля (при спаленні),
термальні води, фосфати (при добуванні і як добрива) та інші речовини.
До штучних джерел радіації відносять: ядерні вибухи, атомну
енергетику, уранові копальні і збагачувальні фабрики, могильники
радіоактивних відходів, рентгенівські апарати, апаратуру, яку використовують
в науково-дослідній роботі в галузі ядерної фізики і енергетики, ТЕЦ, що
працюють на вугіллі, радіонукліди, застосовувані в медицині та приладах
побутової техніки, різні будівельні матеріали, світлові прилади: апаратура, у
покажчиках якої застосовується фосфор, телевізори, комп'ютери, генератори
надвисокої частоти та багато інших.

Іонізувальні випроміннювання
Іонізувальне - будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем
приводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Іонізувальні
випромінювання класифікують таким чином:
– гамма-випромінювання – електромагнітне (фотонне) випромінювання,
що випускається при ядерних перетвореннях або при анігіляції часток.
– характеристичне – фотонне випромінювання із дискретним спектром,
що випускається при зміні енергетичного стану ядра.
– гальмівне – фотонне випромінювання із безперервним спектром, що
випускається при зміні кінетичній енергії заряджених часток. Гальмівне
випромінювання виникає в середовищі, що оточує джерело бета-
випромінювання, в рентгенівських трубках, прискорювачах електронів тощо.
– рентгенівське – сукупність гальмівного і характеристичного
випромінювань, діапазон енергії фотонів яких складає 1-1000 кеВ.
– корпускулярне – іонізувальне випромінювання, що складається з часток
із масою спокою, відмінною від нуля (альфа- і бета-часток, протонів, нейтронів
тощо).
Ультрафіолетове випромінювання і видиме світло не належать до
іонізувальних випромінювань.
Мірою вражаючої дії радіації з’являється доза опромінення. Для обліку
особливостей джерел радіації і їхні дії на різні об'єкти використовують деякі
різновиди дози опромінювання. Для вимірювання радіоактивності
використовують цілий ряд одиниць. У практиці радіаційних досліджень
дотепер використовують старі позасистемні одиниці (система СГС) та одиниці
системи СІ, що ускладнює сприйняття інформації.
Експозиційна доза Х, Кл/кг – характеризує здатність гамма- і
рентгенівського випромінювання іонізувати навколишнє середовище.
Експозиційну дозу визначають лише для повітря. У практичному застосуванні

48