Page 99 - 6544

межах держави з негативних соціальних, екологічних чи економічних
причин з подальшим загостренням політичних, міжнаціональних
відносин. Критичні процеси, що виникли на грунті соціальних проблем,
мають в своїй основі розбіжності у поглядах окремих соціальних груп
людей або соціальних сил, які поділяють альтернативні інтереси
політичного, економічного, екологічного та господарського характеру.
За ступенем масштабності й спрямованості зазначені процеси
поділяють на:
▪ державні, регіональні чи місцеві;
▪ класові;
▪ соціальних груп чи інституцій.
За природою свого утворення для України характерні також
критичні процеси, що:
▪ спрямовані на перерозподіл або безпосереднє завоювання
політичної влади, домінування в політичному просторі, виборювання
авторитету у суспільстві;
▪ націлені на перерозподіл додаткових економічних ресурсів,
коригування рівня цін на товари та послуги, виборювання можливості
досягнення чи розподілення благ або дефіцитних ресурсів;
▪ виникають з приводу соціальної нерівності та невдоволеності
існуючими стандартами життєзабезпечення або їх значного
погіршення: невиплата заробітної плати або її низький рівень,
використання професійного чи інтелектуального потенціалу;
▪ зорієнтовані на національно-етнічні критичні процеси, які
виникають з приводу загострення питань, пов'язаних з правами й
інтересами етнічних і національних груп або територіальних їх
домагань;
▪ міжконфесійні критичні процеси, які виникають на релігійному
підґрунті.
До соціально-політичних факторів (табл. 13.3), що стають
першопричиною загострення конфліктних явищ та їх штучного
трансформування у кризову ситуацію в регіоні, слід віднести наявність
▪ «хронічного» конфлікту, непослідовності у діях виконавчої
влади, якій протистоїть жорстка опозиція і, як наслідок, відбувається
загострення внутрішньої нестабільності;
▪ невпевненості у діях влади з багатоцентровою політичною
структурою, мета якої – утримати владу;