Page 21 - 6542
P. 21

газу,  живуть  у  верхніх  шарах  ґрунту  або  в  підстилці,  а  ті,  які
                            переносять  вищі  концентрації,  розташовуються  в  нижніх  шарах
                            ґрунту  (наприклад,  терміти).  В  добре  аерованих  ґрунтах  виявлено
                            вдвоє  більшу  чисельність,  ніж  у  анаеробних,  і  в  35  разів  більшу
                            біомасу ґрунтових організмів.
                                  Залежно від вмісту найдрібніших частинок (<0,01 мм) ґрунти
                            за  механічним  складом  поділяють  (на  прикладі  підзолистих,  за
                            Скуф'їним,  1986)  на  пухкі  піщані  (0-5%),  зв'язані  піщані  (5-10%),
                            супіщані  (10-20%),  суглинисті  легкі  (20-30%),  суглинисті  середні
                            (30-40%),  суглинисті  тяжкі  (40-50%),  глинисті  легкі  (50-65%),
                            глинисті  середні  (65-80%),  глинисті  тяжкі  (>80%).  На  цю
                            класифікацію впливає генетичний тип ґрунтів, зокрема вміст у них
                            гумусу.  Наприклад,  при  наявності  в  ґрунті  45%  дрібних  частинок
                            підзолисті ґрунти розглядають як тяжкі суглинисті, чорноземи — як
                            суглинисті середні, а солонці — як  суглинисті легкі. Як бачимо  з
                            цього  прикладу,  гумус  впливає  на  агрегатність  частинок  (їх
                            скріплювання однієї з одною) і пухкість ґрунту.
                                  В  останні  сторіччя  важливим  фактором  ґрунтоутворення
                            стала діяльність людини. На урбанізованих територіях, у порівнянні
                            з  природними,  антропогенний  фактор  у  ґрунтоутворенні  можна
                            вважати  ведучим.  Для  міст  характерні  так  званні  техноземи  —
                            ґрунти, створювані людиною в процесі рекультивації тих чи інших
                            об'єктів  господарського  освоєння  ділянок  землі.  Техноземи
                            частково успадковують властивості зональних порушених ґрунтів і
                            гірських  порід,  частково  формуються  під  впливом  могутньої
                            техніки, використовуваної при укладанні ґрунтового шару. Для них
                            характерна  чітка  відсутність    виражених  горизонтів,  найчастіше
                            мозаїчний  характер  кольору,  підвищена  щільність  і,  відповідно,
                            менша пористість.
                                  Повнопрофільні  ґрунти,  близькі  до  природних,  можуть
                            зберігатися в місті в зоні лісопарків і старих паркових насаджень.
                                  Поза  залежністю  від  типу  ґрунтів  основною  властивістю,  за
                            якою  проводиться  їхня  оцінка,  є  родючість.  Родючість  ґрунтів
                            обумовлена  наявністю  в  їхньому  складі  органічних  і  мінеральних
                            поживних  речовин,  певними  параметрами  структури,  що
                            підтримують нормальний газообмін і водообмін, фізико-хімічними
                            характеристиками  (концентрацією  водневих  іонів  і  сольовим
   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26