Page 20 - 6540
P. 20

5)  зовнішні  дії  –  навантаження  схилу  чи  укосу,  а  також
                            ділянок,  що  прилягають  до  їх  бровок,  мікросейсмічні  і  сейсмічні
                            коливання і ін.
                                  Періоди  інтенсивних  зсувних  посувань  на  схилах  і  укосах
                            тісно  пов'язані  з  періодами  довготривалих  дощів,  інтенсивного
                            танення  снігу,  а  також  з  багаточисельними  і  різноманітними
                            формами  проявлення  підземних  вод.  На  зміни  фізичного  стану
                            гірських порід на схилах чи укосах великий вплив мають процеси
                            вивітрювання. В залежності від ступеня вивітення порід міняються
                            їх   властивості   –   щільність,   пористість,   тріщинуватість,
                            водопоглинання  і  міцність.  При  вивітрюванні  скельні  породи
                            переходять в напівскельні, а при подальшому руйнуванні – в пухкі
                            незв'язані чи м'які глинисті зв'язані.
                                  Умови,  що  сприяють  утворенню  зсувів  –  це  вся  сукупність
                            природних і штучних умов, що полегшують дію сил, які порушили
                            рівновагу  мас  гірських  порід.  Із  умов,  найбільш  сприятливих
                            утворенню  зсувів,  можна  назвати  наступні:  1)  кліматичні
                            особливості  району,  2)  гідрологічний  режим  водойм  і  рік  для
                            берегових зсувних ділянок, 3) рельєф місцевості, 5) сучасні і новітні
                            тектонічні  рухи  і  сейсмічні  явища,  6)  гідрогеологічні  умови,  7)
                            розвиток  попутних  екзогенних  геологічних  процесів  і  явищ,  8)
                            особливості  фізико-механічних  властивостей  гірських  порід,  9)
                            інженерна діяльність людини.
                                  Інженерно-геологічна оцінка стійкості зсувів повинна бути
                            комплексною  (якісною  і  кількісною)  і  базуватися  на  даних
                            вивчення:  1)  морфології,  будови  зсуву,  обводненості  складових
                            порід і їх фізико-механічних властивостей та попутних геологічних
                            процесів  і  явищ,  2)  динаміки  розвитку  зсувних  явищ  і  3)
                            співвідношення  зусиль,  що  визначають  рівновагу  мас  гірських
                            порід,  що  складають  зсув.  При  використанні  першої  групи  даних
                            для  оцінки  стійкості  зсувів  важливо  враховувати,  наприклад,  що
                            сучасні зсуви мають свіжі сліди руху, рельєф їх поверхні з різкими
                            рисами.  Споруди,  що  розташовані  на  таких  зсувних  ділянках,
                            знаходяться під впливом деформацій і руйнувань. При інженерно-
                            геологічній оцінці загрози таких зсувів важливо звертати увагу на
                            величину  площі,  що  займає  зсув,  його  розміри,  тобто  масштаб
                            явища.
                                  У  зсувів,  що  стабілізувалися,  у  яких  дія  причин,  що
                            викликали їх рух, вичерпано, в рельєфі поверхні різкі риси зникли,
                            вся поверхня задернована або навіть поросла кущами чи травяною
                            рослинністю. У зсувів, що призупинились, і у зупинених зсувів, в
                            яких  причини,  що  викликали  їх  рух,  тимчасово  врівноважені
                            факторами  стійкості,  в  пластиці  поверхні  рельєфу  спостерігається


                                                           19
   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25