Page 25 - 6540

глибиною вогнища до 70 км), проміжні (від 70 до 300 км) і глибокі
(понад 300 км). Проекція вогнища землетрусу на земну поверхню
називається епіцентром. По мірі віддалення від епіцентру в усі
сторони коливальні рухі і сила поштовхів поступово зменшуються
до ледь помітних. Лінії на плані, що з'єднують пункти, в яких
землетруси на поверхні землі проявились з однаковою силою,
називають ізосейсмами. Крім землетрусів, що мають тектонічне
походження, спостерігаються також трясіння земної кори, що
пов'язані з діяльністю вулканів, утворенням обвалів, провалів, а
також викликані вибухами при будівельних і гірничих роботах. Всі
такі землетруси не досягають загрозливої сили і не
розповсюджуються на значні відстані.
Сейсмічні хвилі Коливальні рухи часток середовища, що
виникають у вогнищах землетрусу, розповсюджуються в товщах
гірських порід літосфери і в цілому всередині Землі у вигляді
сейсмічних хвиль. Вони мають великі швидкості, що дозволяє
розглядати товщі гірських порід літосфери як ідеальні пружні
середовища, а сейсмічні хвилі – як пружні хвилі. Хвилі
підрозділяються за видом деформації на: повздовжні, поперечні і
поверхневі, а по характеру розповсюдження – на прямі, відбиті,
заломлені та інш. Повздовжні хвилі розповсюджуються з
максимальною швидкістю, вони переносять великі запаси енергії і
при землетрусах викликають найбільші порушення. Ці хвилі
об'ємні, коливання часток середовища при цьому здійснюється в
напрямку, що співпадає з напрямом хвилі. Вони розповсюджуються
не лише у твердих тілах, а також у рідинах і газах. Поперечні хвилі
викликають зміни форми елементу середовища без зміни його
об'єму, це хвилі зсуву і кручення. Коливання часток середовища
при розповсюдженні цих хвиль відбувається в напрямку,
перпендикулярному променю хвилі. При виході повздовжніх і
поперечних хвиль на поверхню Землі на ній виникають коливальні
рухи у вигляді коливальних хвиль, а при проходженні пружних
хвиль крізь границі розділу середовища в ній виникають другорядні
хвилі – відбиті, заломлені та інш. Всі другорядні хвилі
розповсюджуються з меншими швидкостями в порівнянні зі
швидкостями викликаних пружних хвиль і несуть малі запаси
енергії.
Оцінка сили землетрусу. Інтенсивність землетрусу
визначається, в першу чергу, кількістю енергії, що виділяється в
області вогнища землетрусу. В зв'язку з тим, що енергію, яку
випромінює вогнище землетрусу, визначити важко, у світовій
практиці її оцінюють умовною енергетичною характеристикою, яку
називають магнітудою М. Вона змінюється від 0 при слабких
землетрусах до 8,8 при дуже сильних, катастрофічних.

24