Page 19 - 6540
P. 19

рідині по поверхні ковзання (пластичні зсуви). Бувають і перехідні
                            типи  зсувів.  Розміри  зсувних  масивів,  що  визначають  масштаб
                            явища, можуть бути різноманітними: малі – окремі глиби, невеликі
                            –  від  десятка  кубічних  метрів  до  1000;  великі  –  тисячі  і  десятки
                                                                   3
                            тисяч  кубічних  метрів  до  100-200  тис.м ;  грандіозні  –  більше  200
                                 3
                            тис.м .
                                  Поверхня,  по  якій  відбувається  відрив  зсувних  мас  і  їх
                            сповзання,  називається  поверхнею  ковзання,  яка  є  обов'язковим
                            елементом  будови  зсуву,  діагностичною  ознакою  зсувного  явища.
                            Зсуви  можуть  мати  одну  або  декілька  поверхонь  ковзання,  що
                            визначає складність їх будови – структуру. Місце виходу поверхні
                            ковзання на денну поверхню в основі схилу чи відкосу називають
                            підошвою зсуву, а в верхній частині схилу – вершиною. Вихід її на
                            схилі  ,  праворуч  і  ліворуч  від  осі  зсуву,  позначає  борти  зсуву.  В
                            залежності  від  глибини  розташування  поверхні  ковзання,
                            зміщуватись  можуть  або  самі  поверхневі  відклади,  наприклад,
                            ґрунтовий покрив, або великі маси гірських порід.
                                  Рельєф  поверхні  зсувного  тіла  нерівний  –  хвилястий,  з
                            западинами. Важливою особливістю морфології зсувних ділянок є
                            водопроявлення в різних формах. Джерела підземних вод, постійні
                            або ті, що зникають , зосереджені чи розсіяні, з'являються в різних
                            місцях  зсувної  ділянки.  Важливою  ознакою  зсувних  зміщень  є
                            також різноманітні деформації споруд, розташованих на зсувах або
                            в  зоні  їх  дії.  Деформації  проявляються  по-різному:  в  перекосі  і
                            зміщенні будівель, полотна доріг, робочих і транспортних ділянок
                            на бортах кар'єрів. Таким чином, морфологічні особливості зсувних
                            ділянок досить різноманітні. Зсуви різко виділяються в рельєфі, їм
                            властиві  специфічні  особливості  умови  рельєфу,  тріщинуватість
                            порід,  порушення  рослинного  покриву,  "п'яний  ліс",  різноманітні
                            форми  водопроявлень  і  деформації  споруд.  Ступінь  вираженості
                            всіх цих особливостей залежить від віку зсуву, стадії його розвитку,
                            активності динаміки явища.
                                  Причини утворення зсувів:
                                  1)  збільшення  крутизни  схилу  або  укосу  при  їх  підрізці,
                            підробці, а також при наданні укосам більшої крутизни,
                                  2)  послаблення  міцності  порід  внаслідок  зміни  їх  фізичного
                            стану  при  зволоженні,  набуханні,  вивітрюванні,  порушені
                            природного  складання  і  т.  ін.,  а  також  в  зв'язку  з  розвитком  в
                            породах явищ повзучості,
                                  3)  дія  гідростатичних  і  гідродинамічних  сил  на  породи,  що
                            викликають розвиток фільтраційних деформацій;
                                  4) зміна напруженого стану гірських порід у зоні формування
                            схилу і будівництва укосу;


                                                           18
   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24