Page 7 - 6536

динамікою компонентів довкілля (атмосферне повітря, земля,
грунти, вода, біоресурси – ліс, луки, агроценози, тваринний світ,
мікроорганізми, мохи, лишайники), оцінку змін і прогнозування
можливих змін, обгрунтування і прийняття управлінських рішень з
метою своєчасного попередження виникнення і розвитку
негативних процесів і тенденцій для збереження природно-
ресурсного потенціалу, забезпечення стійкості екосистем,
соціального-економічного розвитку суспільства.
Основними завданнями моніторингу довкілля є одержання
інформації про: 1) кількість і обсяги використання природних
ресурсів різними користувачами (кадастрова оцінка); 2) стан
природних ресурсів, їх роль і функціональну взаємодію в
ландшафтах; 3) природні і антропогенні процеси та фактори, що
впливають на стан природних ресурсів; 4) об’єми викидів і скидів
забруднюючих речовин у довкілля; 5) рівні забруднення
компонентів ландшафтів і продукції.
Виділяються такі види моніторингу:
 фоновий;
 біологічний (біосферний);
 господарський.
Найбільш універсальним підходом до визначення структури
системи моніторингу є його поділ на блоки “Природні ресурси та
складові частини природи”, “Спостереження”, “Оцінка фактичного
стану”, “Прогноз стану”, “Оцінка стану, який прогнозується”,
“Управлінські рішення.
Блоки “Спостереження” та “Прогноз стану” тісно пов’язані
між собою, так як прогноз стану компонентів довкілля можливий
лише за наявності достатньої кількості репрезентативної інформації
про їх фактичний стан (прямий зв’язок). З другого боку,
направленість і достовірність прогнозу визначають структуру та
склад (густоту) мережі пунктів спостереження за станом довкілля
(зворотний зв’язок).
Одержані в результаті спостережень дані повинні
оцінюватись за допомогою відповідних критеріїв і нормативів
пов’язаних як із забрудненням довкілля (гранично-допустимі
концентрації), так і з загрозою здоров’ю людини, загрозою
стихійних явищ (повені, затоплення територій) та негативних
геодинамічних процесів (зсуви, селі, ерозія, руйнування берегів
рік). При проведенні оцінки стану компонентів довкілля важливе
значення мають рівні допустимих навантажень (гранично-
допустимі викиди і скиди забруднюючих речовин, допустимі обсяги
використання природних ресурсів), перевищення яких веде до
деградації природних екосистем, створює небезпеку

6