Page 6 - 6533

ЛЕКЦІЯ №1
ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ПРЕДМЕТ, МЕТОД
І ЕВОЛЮЦІЯ ЗНАНЬ ІЗ ЛАНДШАФТНОЇ ЕКОЛОГІЇ

Ландшафтна екологія, яка особливого розвитку досягла в
західноєвропейських країнах, розвивалась в тісному контакті з
ландшафтознавством і тому за генезисом її доцільно вважати
прикладною ландшафтознавчою наукою (М.Д Гродзинський, 1993).
З іншої сторони розвиток екологічної науки в нашому столітті
привів до появи цілого ряду інтегрованих з екологією прикладних
дисциплін (урбаністична екологія, гідромеліоративна екологія,
ландшафтна екологія). Тому більш вивіреною позицією на думку
автора буде та, згідно якій ландшафтна екологія як
міждисциплінарна наука розвивається на контакті екології і
ландшафтознавства, запозичаючи як з однієї, так і з іншої сторони
деякі положення методико-методологічного апарату. Ще в 1850
році німецький філософ Розенкранц окреслив ландшафт як
ієрархічно організовані локальні уклади чинники всіляких
природних компонентів.
Основу ландшафтознавства в Росії заклали праці В.В.
Докучаєва і науковців його школи. Однак доцільно наголосити, що
своє вчення про зони природи, чи природно-історичні зони, В.В.
Докучаєв розвиває, маючи можливість опиратися на праці
німецького вченого О. Гумбольдта про фітокліматичні зони Землі,
американського вченого Х. Меррієма про зональний розподіл
території США на біокліматичні зони (1894). В 1898р. В.В.Докучаєв
наголошує на необхідністі нової науки про співвідношення і
взаємодію між компонентами живої і неживої природи і закони їх
спорідненого розвитку.
Однак, впровадження наукового терміну “ландшафт” наука
зобов’язана російському вченому Л.С. Бергу в 1913 році. Л.С. Берг
визначив ландшафт, як “область, в якій характер рельєфу, клімату,
рослинного і ґрунтового покриву поєднуються в єдине гармонійне
ціле, яке типово повторюється на протязі відомої зони Землі”.
Цікаві дослідження ландшафту належать німецькому
вченому З. Пассарже, який одночасно з російськими вченими і

6