Page 59 - 6532

наприклад, у Канівському заповіднику на схилах Дніпра,
Жигулівському на схилах Волги. По схилах річок південні елементи
флори просуваються далеко на північ, як, наприклад, «окська
флора» — степи з ковилою, що поселилася на схилах Оки недалеко
від Москви. Експозиційний фактор зумовлює й просування лісів по
схилах річок у межі степової зони.
Серед вододільно-рівнинних підсистем за специфікою їх
зв'язку з річковою долиною виділяються такі типи (Ф. М. Мільков,
1986): слабко диференційовані вододіли приморських рівнин а
практично невираженими зв'язками з річковою долиною; пласкі
міжріччя низовин з послабленими зв'язками з річковою долиною;
хвилясті асиметричні підвищені рівнини з чіткими зв'язками з
долиною; горбисті рівнини з накладеними льодовиково-
акумулятнвними формами. Виділені Ф. М. Мільковим типи можуть
бути доповнені, особливо якщо взяти до уваги гірські басейнові
ЛТС.
Типологія басейнів з ландшафтно-екологічних позицій
практично не розглядалась. Лише Ф. М. Мілмсову належить певний
досвід типології, але не річкових долин в цілому, а їх окремих
частин (долинно-річкової та вододільно-рівнинної). Насамперед
басейни розрізняються за порядком, значення якого було
розглянуто раніше.
За типом водогону, який утворює басейн, доцільно
розрізняти річкові, сухорічні, балкові, яружні, лощинні басейни.
Докладніший поділ може бути при врахуванні форми долин, серед
яких виділяються молоді У-подібні, коритоподібні, зрілі терасові
тощо.
За часткою площі вододільно-рівнинної підсистеми в
басейні можна виділити вузькоплакорні та широкоплакорні
басейнові ЛТС, хоч можливий і більш детальний їх поділ. Чим
більша в басейновій ЛТС плакорна поверхня, тим менший у ньому
поверхневий і більший ґрунтовий стік. У вузькоплакорних
басейнових ЛТС інтенсивність ерозії і горизонтальної геохімічної
міграції елементів більші.
На величину стоку, мутність води, її хімічний склад, крім
морфографічних особливостей басейнової ЛТС, впливає
рослинність, особливо залісеність. Залісеність басейну, зменшує

59