Page 91 - 6530

біологічного та ландшафтного різноманіття, а й визнали
вчинення правопорушень щодо територій та об'єктів
природно-заповідного фонду, видів тварин і рослин,
занесених до Червоної книги України, як кваліфікуючу
ознаку, яка підвищує відповідальність [18, 19].
Значною мірою вирішенню завдань збереження
біологічного та ландшафтного різноманіття сприяла розробка
та затвердження Верховною Радою України у 1994 р.
Програми перспективного розвитку заповідної справи в
Україні. У ній було визначено стратегію розвитку цього
важливого напрямку природоохоронної діяльності, наукові,
правові, організаційні, фінансові та матеріально-технічні
засоби її реалізації. Є достатньо підстав для висновку, що, в
цілому, цю програму вдалося виконати. Суттєво збільшена
кількість природних заповідників, національних природних
парків та інших об'єктів, значно розширена площа
Карпатського, Чорноморського, Дунайського біосферних
заповідників, створено науковий центр з проблем заповідної
справи, спеціальний орган — Державне управління
національних парків та заповідної справи, у підпорядкування
якого передано більшість новоутворених об'єктів. Створення
такого управління впродовж років домагалися багато поколінь
українських учених, фахівців-природоохоронців, громадських
діячів [22].

Контрольні запитання

1. Коли було прийнято Закон України «Про природно-заповідний
фонд України»? Яке його значення?
2. З яких розділів складається Закон України «Про природно-
заповідний фонд України»?
3. На які блоки за змістом можна поділити національні
нормативно-правові акти, які складають сучасні законодавчі основи
збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні?
4. Яке значення мало прийняття Закону «Про Червону Книгу
України» для ПЗС?
5. Яке значення мало прийняття Закону «Про тваринний світ» для
ПЗС?
6. Яке значення Земельного кодексу України для ПЗС?
7. Значення Програми перспективного розвитку заповідної справи
в Україні

91