Page 90 - 6530
P. 90

утворює  природні  та  біосферні  заповідники,  національні
                            природні  парки  та  інші  території  та  об'єкти  природно-
                            заповідного  фонду  загальнодержавного  значення  та,  в  разі
                            необхідності, затверджує зміни їх меж, резервує території для
                            наступного  заповідання.  Постановами  Уряду  затверджені,
                            зокрема,  такси  для  обчислення  розміру  збитків,  завданих
                            порушенням  законодавства,  визначені  деякі  інші  важливі
                            правові механізми.
                                   Крім  того,  у  2002  р.  прийнято  Закон  «Про  Червону
                            Книгу України», який визначає правовий статус рідкісних та
                            таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і
                            рослин,  заходи  їх  охорони  та  відтворення,  у  тому  числі  на
                            основі  розвитку  міжнародного  співробітництва  з  цього
                            питання.  В  основу  затвердженої  національної  класифікації
                            рідкісних  видів  тварин  і  рослин  покладено  міжнародно
                            визнані  підходи  та  категорії,  які  використовуються  для
                            виділення таких видів [11,12].
                                   У  1993  р.  в  Україні  прийнято  Закон  «Про  тваринний
                            світ»,  який  визначає  правові  засади  регулювання  відносин
                            щодо  прав  власності  на  об'єкти  тваринного  світу,  основні
                            вимоги,  принципи  охорони,  використання  та  відтворення
                            тваринного світу [14]. Стосовно рослинного світу ці питання
                            були  врегульовані  дещо  пізніше  Законом  України  «Про
                            рослинний світ», прийнятим у 1999 р.
                                   Суттєве значення мало віднесення Земельним кодексом
                            України  (2001)  земель  всіх  територій  та  об'єктів  природно-
                            заповідного  фонду  до  природоохоронних  у  складі  окремої
                            категорії  земель  —  природоохоронного,  оздоровчого,
                            рекреаційного  та  історико-культурного  призначення.  Таким
                            чином, ще більше було зміцнено правовий статус природно-
                            заповідних  територій,  посилено  можливості  їх  збереження,
                            враховано  пов'язані  з  цим  інтереси  у  процесі  вирішення
                            питань  розміщення  промислових  та            інших  об'єктів,
                            розроблення  проектно-планувальної  та  іншої  містобудівної
                            документації,  здійснення  земельної  реформи,  вирішення
                            багатьох  інших  завдань  [16].  Варто  наголосити  також  на
                            позитивному значенні внесення у 1995 р. змін до Кодексу про
                            адміністративні  правопорушення  та  Кримінального  кодексу,
                            які не тільки посилили раніше запроваджену відповідальність
                            за  порушення  вимог  законодавства  з  питань  охорони

                                                         90
   85   86   87   88   89   90   91   92   93   94   95