Page 51 - 6530
P. 51
Біологічні методи дають змогу вивчати біологічні
особливості типових і раритетних для певних регіонів видів
флори і фауни з метою охорони і відтворення їх популяцій.
При допомозі екологічних методів вивчається структура і
організованість здатних до саморегуляції екосистем як
природних комплексів зі зворотними екологічними зв'язками.
Їх функціонування забезпечується шляхом матеріального і
енергетичного обміну між аутотрофними та гетеротрофними
компонентами і абіотичним середовищем. Завдяки
нормальному функціонуванню екосистем підтримується
екологічно збалансований стан у природному середовищі.
Геохімічні методи дають змогу з'ясувати складні геохімічні
процеси у ландшафтах різних типів, вікові геохімічні і
біогеохімічні зв'язки між ними. При допомозі біогеографічних
методів досліджуються закономірності просторового
розташування популяцій різних екосистем і їх формування
залежно від взаємозумовленої дії кліматичних, ґрунтових,
гідрологічних, геолого-геоморфологічних факторів.
Велике наукове значення мають також створені
людиною охоронні об'єкти — дендрологічні парки й
арборетуми, ботанічні сади, зоологічні парки. Результати
багаторічних, часто навіть багатовікових експериментальних
досліджень у галузі інтродукції й акліматизації різних видів
рослин та доместифікації тварин, що проводяться на їх базі,
становлять значний інтерес для лісового господарства,
луківництва, фармакології, тваринництва, озеленення міст і
індустріальних комплексів.
Результати таких комплексних досліджень у
заповідних екосистемах використовують при науковому
обґрунтуванні раціонального природокористування,
оптимізації господарських екосистем, що знаходяться в сфері
антропогенного впливу, при реконструкції екосистем,
порушених внаслідок техногенних змін.
Науково-дослідна робота на територіях та об'єктах
природно-заповідного фонду проводиться з метою вивчення
природних процесів, забезпечення постійного спостереження
за їх змінами, екологічного прогнозування, розробки наукових
основ охорони, відтворення і використання природних
ресурсів та особливо цінних об'єктів.
51