Page 48 - 6530

зміни режиму їх охорони та використання, визначеного
відповідно до закону.
Як можна побачити, на відміну від багатьох інших
комплексів територій, що створювалися з середини 1960-х
років (відзначені дипломами рамсарські угіддя, біосферні
заповідники, біогенетичні заповідники тощо), екологічна
мережа — це система взаємопов'язаних територій,
Створення екологічної мережі значною мірою
відображає бажання вийти за вузькі рамки заповідних
територій та забезпечити збереження природи і ландшафтів на
усіх територіях та за умов будь-якої діяльності людини.
Створюючи екологічну мережу, ми виходимо за рамки
простої системи заповідних територій (нерідко за неї
відповідає один уряд чи приватна особа, часто вона має одну
функцію — збереження природи) і входимо до складної,
багатофункціональної системи, яка охоплює також велику
кількість зацікавлених сторін.
На територіях-складових національної екологічної
мережі має бути забезпечено проведення спеціальних заходів,
спрямованих на запобігання знищенню чи пошкодженню
природних ландшафтів, природних рослинних угруповань,
занесених до Зеленої книги України, збереження видів тварин
і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення
середовища їх існування, створення належних умов для
розмноження у природних умовах та для розселення [7].
Для збільшення площі національної екологічної мережі
на період 2000-2015 років передбачається здійснення таких
заходів:
1. Створення обєктів природно-заповідного фонду
на територіях, що відповідають забезпеченню охорони
природних комплексів;
2. Збільшення площі земель, наданих у
користування установами природно-заповідного фонду, з 0,5
до 2 млн. гектарів;
3. Збереження природних ландшафтів на ділянках,
що мають історико-культурну цінність;
4. Включення до програм екологічного
оздоровлення басейнів річок Сіверськогого Дінця, Південного
Бугу, Дністра, Дунаю, Західного Бугу заходів щодо створення
та впорядкування водоохоронних зон і прибережних захисних

48