Page 116 - 6517

втратили свою споживчу вартість, обробляють для одержання
пластичного продукту – регенерату, яки потім використовують в
гумових сумішах при виробництві гумовотехнічних виробів. При
регенерації автомобільної покришки середнього розміру може бути
повернено приблизно 10 кг каучукової речовини. На даний час
об'єм переробки використаних покришок складає всього 50%.
Необхідно зауважити, що не всі гумові вироби можуть бути
використані для виробництва регенерату. Не можуть
перероблятися вироби, що втратили еластичність і стали крихкими
в результаті старіння гуми, вироби з низьким вмістом каучукової
речовини, а також вироби, що зроблені з одного регенерату.

3 МЕТОДИ РЕГЕНЕРАЦІЇ ГУМИ
Перед регенерацією гумові відходи подрібнюють в крихту і
виділяють з неї тканину. Потім крихту змішують з домішками-
пом’якшувачами і активаторами процесу девулканізації, що сприяє
переходу гуми в пластичний стан.
Основним процесом регенераторного виробництва є процес
девулканізації, який полягає в нагріванні подрібненої гуми з
0
домішками до температури 160-190 С. При цьому відбувається
деструкція вулканізованого каучуку: його структура частково
руйнується, виникають розриви в місцях приєднання сірки і
безпосередньо в молекулярних ланцюжках. У результаті
девулканізаціїї скорочується кількість поперечних і основних
зв’язків каучуку, в результаті чого виникає розчинна фракція,
середня молекулярна маса якої складає 6000-12000.
При девулканізації як пом’якшувачі використовуються
органічні продукти (різноманітні смоли, каніфоль, технічні оливи
0
тощо) з температурою кипіння 300 С, яка значно перевищує
температуру процесу девулканізації. Молекули пом’якшувача
проникають між молекулами каучуку в гумі і приводять до
збільшення міжмолекулярної відстані, і, відповідно, до послаблення
міжмолекулярних зв’язків і набрякання гуми.
Використання активаторів таких як, цинкові солі та різні
хімічні пластифікатори, скорочують час девулканізації на 40-50% і
знижують температуру процесу.
Продукт, який отримують у процесі девулканізації –
девулканізат має в своїй структурі велику кількість ненасичених
подвійних зв'язків, що пояснює здатність дегенерат до подальшої
вулканізації.
З існуючих на даний час методів одержання регенерату, як
правило, застосовують в основному паровий (15%),
водонейтральний (40%) і термомеханічний (45%) методи.

115