Page 11 - 6504
P. 11

освоєністю  (10-12%).  Ділянки  ріллі,  розташовані  серед  лісів  і  лук,
                            мають дрібні розміри. Більша частина сільськогосподарських угідь
                            зосереджена  у  передгірських  районах,  у  міжгірних  пониженнях  і
                            долинах  гірських  рік.  Тільки  Закарпатська  низовина  має  високу
                            освоєність (70% сільськогосподарські угіддя, 60% рілля).
                                  У  відповідності  до  ст.19  Земельного  кодексу  України  (2001)
                            землі  за  основним  цільовим  призначенням  поділяються  на  9
                            категорій:
                                  а) землі сільськогосподарського призначення;
                                  б) землі житлової і громадської забудови;
                                  в) землі природно-заповідного та іншого призначення;
                                  г) землі оздоровчого призначення;
                                  д) землі рекреаційного призначення;
                                  е) землі історико-культурного призначення;
                                  є)землі лісового фонду;
                                  ж) землі водного фонду;
                                  з) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики,
                            оборони та іншого призначення.
                                  Збереження  грунтового  покриву  і  підвищення  родючості
                            грунтів  –  важлива  умова  підвищення  біологічної  продуктивності
                            природних ландшафтів, лісів і агроценозів.
                                  Україна  має  багаті  грунтові  ресурси.  На  2/3  її  території
                            залягають родючі чорноземи, темно-сірі лісові, лучні і інші грунти.
                            Значні  площі  займають  також  і  малородючі  грунти.  До  них
                            належать:
                                     •   легкі  піщані  і  супіщані  дерно-підзолисті  грунти  у
                                         Поліссі (понад 3 млн. га), які потребують вапнування
                                         та інтенсивного удобрення;
                                     •   перезволожені кислі буро-підзолисті оглеєні грунти у
                                         передгір’ях  Карпат  (близько  400  тис.  га),  на  яких
                                         необхідно  застосовувати  складний  меліоративний
                                         (окультурюючий) комплекс;
                                     •   солонці  і  солонцюваті  чорноземно-лучні  грунти,
                                         солончаки і солоді лівобережного лісостепу (834 тис.
                                         га),
                                     •   еродовані  грунти  всіх  зон,  грунти  на  ерозійно
                                         небезпечних  схилах,  де  необхідно  застосовувати



















                                                          10
   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16