Page 36 - 6496

ЛЕКЦІЯ 11
ЕКСПЛУАТАЦІЯ НАФТОГАЗОВИХ РОДОВИЩА ТА
КОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ, ПОВ’ЯЗАНІ З
ЕКСПЛУАТАЦІЄЮ НАФТОГАЗОВИХ РОДОВИЩ
Стадія експлуатації починається після того, як геологи
відкрили родовище, а нафторозвідники його оконтурили за
допомогою геофізичних методів, пробурених свердловин,
геохімічних вивчень, досліджень керну, визначення структури
геологічних порід родовища, гідрологічного режиму та
розмірів. Потім проводять буріння свердловин і вивчається
склад нафти і вміст супутнього газу, пластовий тиск. Тільки
після проведення такого комплексу робіт складається проект
розміщення експлуатаційних свердловин.
В залежності від характеру покладів і властивостей
пластів визначається кількість і характер розміщення
основних експлуатаційних, нагнітальних і контрольних
свердловин.
На даний час існує два основних способи видобутку
нафти глибинно-насосний і газліфтний. Як правило,
газліфтний спосіб використовується лише на 4 % свердловин.
Процес видобутку нафти дуже складний: нафта значно
відрізняється за своїм складом від інших флюїдів, нафта може
характеризуватись значною в’язкістю і може знаходитись у
численних підземних лабіринтах, протоках, лінзах, тощо. щоб
видобути таку нафту використовують різні методи.
Частіше за все використовують звичайну воду. Її
закачують у пласт замість того ж самого об’єму видобутої
нафти. Також замість води під змелю можна закачувати
вуглеводневий газ, що використовується на родовищах з
найбільш цінною і легкою нафтою. Якщо площа родовища
велика, тоді використовують внутрішньоконтурне обводнення.
В останні роки на нафтогазовидобувних промислах почали
використовувати особливі речовини, які називаються
міцелярні дисперсії, які допомагають викачувати майже всю
нафту з колекторів.
Досить часто для підвищення ефективності
нафтовидобутку використовують термічний вплив. Для цього
в пласт густої нафти закачують гарячу воду або підігріту пару.
Існує також спосіб збільшення продуктивності пласта – це
збільшення його тріщинуватості, а відповідно й проникності
36