Page 13 - 6474

співвідношення за площею дають можливість об'єктивно виокремлювати

фізико-географічні райони, проводити їх групування для виділення більш

складних таксономічних одиниць районування та класифікаційних

ландшафтних об'єднань.

Властивості простих морфолого-генетичних природних комплексів -

фацій, урочищ і місцевостей мають - у собі риси провінційності й зональності.

Так, заплави поліських річок не мають рис засоленості, а в заплавах степової

зони поширені плавні, розвиваються процеси засолення.

На основі аналізу ландшафтно-морфологічних структур, їх зіставлення

складається типологія фізико-географічних регіонів. Аналіз ландшафтно-

морфологічних структур посилює диференційованість підходу до

господарського використання території. У межах України

переважають перетворені господарською діяльністю ландшафти, які можна

згрупувати, виділивши окремо ландшафти меліоровані, агрокультурні, лісові,

селітебні, промислові, урбанізовані, рекреаційні та ін. Глибоке вивчення

ландшафтів передбачає необхідність конструктивного підходу та

прогнозування розвитку ландшафтів у зв'язку з великомасштабними

землеробськими гідротехнічними, лісокультурними та іншими господарськими

заходами, які змінюють структуру ландшафтів. Тривалий процес

антропогенних змін ландшафтів може бути спрямований відповідно до

природного перебігу фізико-географічних процесів.

Так, очевидно, формування перетворених ландшафтів лісостепової зони

(збезлісення і розорювання земель) не суперечили загальному процесові

природного формування лісостепових зональних видів ландшафтів. Іноді зміна

природних комплексів відбувається різко виявленими етапами, часто навіть не

одночасно з природою, тобто вплив людини суперечить природним процесам.

Прикладом може бути розвиток ландшафтів зрошуваних земель у

різкопосушливих умовах.
Основні властивості створюваних природно-виробничих комплексів

складаються в процесі не тільки безпосереднього впливу, а й набагато пізніше,

13