Page 28 - 6470
P. 28

Якщо  ми  хочемо  порівнювати  землетруси,  які  виникали  в  різних
                  районах  земної  кулі,  то  треба  знайти  якусь  міру,  яка  б  не  залежала,  як
                  інтенсивність,  від  густини  населення,  типу  забудов  і  відповідно  від
                  суб‘єктивного        погляду      спостерігача.       Суто     кількісна      шкала,      яка

                  застосовується до землетрусів, була розроблена Вадаті в Японії в 1931 р. та
                  удосконалена Чарльзом Ріхтером в 1935 р. у Каліфорнії.
                        Суть шкали Ріхтера полягає у вимірах амплітуд хвиль, що записуються

                  сейсмографом.  Поскільки  землетрус  досить  сильно  розрізняється  за
                  величиною, амлітуди сейсмічних  хвиль можуть розрізнятись у  тисячі разів.
                  Тому  зручніше  всього  стиснути  діапазон  амплітуди  хвиль  за  допомогою

                  якогось  математичного  перетворення.  Ріхтер  визначив  магнітуду  місцевого
                  землетрусу  як  десятковий  алгоритм  максимальної  амплітуди  сейсмічності
                  хвилі ( у тисячних долях міліметра), записаної стандартним сейсмографом на

                  відстані  100  км  від  епіцентру  землетрусу.  Це  означає,  що  якщо  магнітуда
                  більше на одиницю, то амплітуда хвиль зростає в 10 разів.
                        Сейсмографом,  прийнятим  у  якості  стандартного  для  визначення
                  магнітуди  місцевих  поштовхів,  є  прилад  Вуда-Андерсона  або  його

                  еквівалент.  Чим  далі  джерело  землетрусу  від  сейсмографа,  тим  менше
                  амплітуда  сейсмічних  хвиль.  Джерела  землетрусів  можуть  знаходитись  на

                  любій відстані від сейсмостанції. Тому в подальшому Ріхтер розробив метод
                  розрахунку  амплітуди  землетрусу  з  урахуванням  затухання  хвиль  при
                  збільшенні  епіцентральної  відстані.  Цей  метод  ілюструється  графічно  у
                  наведеному нижче прикладі 1.

                        ПРИКЛАД  1.  Розрахунок  магнітуди  (M L)  місцевого  землетрусу  за
                  Ріхтером.
                        Розрахунок магнітуди M L виконується наступним чином (рис.4.1).

                        1. Вимірюється відстань від фокусу землетрусу за інтервалом часу між S
                  – та Р-хвилями (S-Р=24 с).
                        2. Вимірюється висота найбільшої хвилі на сейсмограмі (23 мм).

                        3. На номограмі викреслюється пряма, яка з‘єднує потрібні точки шкали
                  відстаней (зліва) і шкали амплітуд (справа). Магнітуда визначається по точці
                  перегину цієї прямої з середньою шкалою: M L =5,0.

                        Із  визначення  магнітуди  випливає,  що  шкала  магнітуди  не  має  ні
                  верхньої, ні нижньої межі,  хоч сама величина землетрусу обмежена  зверху
                  кінцевим значенням.










                                                                28
   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33