Page 33 - 6448
P. 33

здатність, тому кількість адсорбованих і тих, що знаходяться в
                            газовій фазі, буде різна для кожного компоненту.























                                      Рисунок 7.1 - Принципова схема хроматографа


                             Саме ці явища і складають основу хроматографічного методу
                                                аналізу складної суміші.
                                  Хроматографічне       розділення     суміші     газів   на
                            індивідуальні  компоненти  досягається  в  процесі  руху
                            (фільтрації) через колонку (трубку), яка заповнена сорбентом
                            (твердим,  подрібненим  або  рідким),  що  нанесений  на  носій.
                            Введена  проба  досліджуваного  газу  просувається  в  колонці
                            газом  -  носієм  (азот,  аргон,  гелій  та  ін.),  що  постійно  тут
                            протікає.
                                  Припустимо,  що  досліджуваний  газ  складається  з
                            компонентів А, Б, В, а компонент А має таку сорбованість, що
                            одна половина його знаходиться на сорбенті (тобто нерухома),
                            а друга половина рухається з газом - носієм. Ті молекули, що
                            на  сорбенті,  будуть  відставати  на  час  який  вони  є  в  стані
                            ,,спокою”.  Оскільки  всі  молекули  безперервно  як  би
                            міняються місцями, то кожна з них за деякий певний час буде
                            рухатись  тільки  половину  того  часу  і  результативна  їх
                            швидкість буде в два рази менша за швидкість газу - носія.
                                  Інші  гази  мають  іншу  сорбованість,  отже  будуть
                            виходити  за  інший  час.  Цей  процес  хроматографічного
                            розділення  наглядно  показаний  на  рис.  7.2,  де  показано

                                                           33
   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38