Page 32 - 6448
P. 32

сполук,  аналіз  яких  став  можливим  лише  з  розвитком
                            хроматографії.
                                  Газова  хроматографія  -  це  метод  аналізу  складних
                            речовин в газовій або парогазовій фазі шляхом розділення їх
                            на  індивідуальні  компоненти  або  окремі  групи.  Сучасна
                            апаратура  дозволяє  аналізувати  не  тільки  гази,  але  і
                            вуглеводневі сполуки з числом вуглецевих атомів в молекулі
                            до 100.
                                  Хроматографи  випускаються  різних  конструкцій    для
                            різноманітних цілей, але всі вони мають багато спільного.
                                  Принципова схема газового хроматографа зображена на
                            рисунку 7.1. Газ - носій, що знаходиться в балоні (1), в процесі
                            аналізу проходить через всі частини газової схеми приладу. В
                            його  потік  вводиться  газ,  що  підлягає  аналізу,  з  допомогою
                            спеціального  дозатора  (2)  (або  шприца).  Газ -  носій  разом  з
                            пробою  проходить  через  хроматографічну  колонку  (3)  і
                            потрапляє  на  детектор  (аналізатор)  (4).  З  детектора
                            (аналізатора)  поступають  сигнали  на  реєстратор  (5),  де
                            ведеться запис даних на діаграму або числовий пристрій.
                                  В  газовій  хроматографії  використовується  властивість
                            молекул  індивідуальних  газів  по  різному  адсорбуватись
                            (утримуватись)  на  поверхні  твердих  тіл  або  абсорбуватись
                            (розчинятись)  в  тонкому  поверхневому  шарі  рідини  (явища
                            сорбції). Зворотній процес називається десорбцією.
                                  Здатність  адсорбувати  молекули  газу  характерна  для
                            всіх  твердих  тіл,  а  особливо  для  тих,  що  мають  тонку
                            структуру     і   відповідно,    велику    поверхню.     Такими
                            адсорбентами  є  деревне  вугілля,  силікагель,  алюмогель,
                            молекулярні сита спеціальні сорти цегли та ін.
                                  Уявімо собі поверхню адсорбенту над яким знаходиться
                            газ, що складається з декількох компонентів, які мають різну
                            адсорбційну  здатність  до  даного  адсорбенту.  У  кожний
                            момент частина молекул кожного компоненту адсорбується на
                            поверхні адсорбенту, а інша частина знаходиться в газовому
                            стані.  Адсорбовані  молекули  зазнають  коливних  рухів  і  тим
                            інтенсивніших,  чим  вища  температура.  При  певних  умовах
                            вони, перемігши адсорбційні сили, відриваються і переходять
                            в газову фазу. В той же час інші молекули, наблизившись до
                            поверхні, можуть прилипнути  до неї зайнявши вільне місце.
                            Таким чином, одночасно відбувається адсорбція і десорбція. З
                            підвищенням  температури  рівновага  зміщується  в  бік
                            десорбції.  Різні  компоненти  газу  мають  різну  адсорбційну



                                                           32
   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37