Page 209 - 6447

Проектуючи той чи інший об’єкт, ту чи іншу річ, треба
розглядати їх не як випадкове скупчення окремих, незалежних одна
від одної деталей та елементів, а як зв’язаний єдиний суцільний
організм. Зв’язок між окремими елементами й деталями має бути не

тільки функціональним, конструктивним, але й композиційним.
Перша умова досягнення цілісності, композиційної єдності –
головне необхідно вирішувати більш об’ємно за абсолютними

розмірами й за масштабом, другорядне, підпорядковане – більш
дрібно, малопомітно.
Друга умова – головне в центрі композиції, решта частин не
байдужа до головного, повинна мати спрямованість, потяг до нього

за розміщенням.
Третя умова – логічність у побудові загальної об’ємно-
просторової структури, загальної форми і форм окремих його

деталей.
Четверта умова – пластична єдність форм усіх деталей, тобто
всі частини і деталі мають бути виконані в одному стилі – більш

жорстко, «сухо» або стримано, чи плавно, м’яко, наповнено.
Ансамбль – це найбільш загальне визначення сукупності
окремих елементів, що становлять разом узгоджене, гармонійне

ціле.
Наприклад садово-парковий ансамбль: крім самого
планування, організації простору й озеленення, можуть входити й
елементи малих архітектурних форм – скульптури, вази, фонтани,

лавки, світильники, альтанки тощо. Поняття «ансамбль»
застосовують також в одязі – костюм, головний убір, взуття,
аксесуари тощо.

Для ансамблевих рішень деяких груп предметів існують свої
терміни, такі як гарнітур, сервіз, комплект, набір.
Гарнітур на складі, або хаотично складений посуд не буде ще
ансамблем. Ансамбль – це розміщення в просторі з урахуванням

їхнього конкретного призначення та конкретного місця. Наприклад:
сервант, шафа, стінка ніколи не можуть бути розміщені вільно
посеред приміщення, зате стіл зі стільцями можуть створювати

різні композиції.
Посуд компонується на столі відповідним чином:
індивідуальні місткості утворюють метричний ряд по периметру,

загальні, основні – в центрі. Те ж саме з гарнітуром прикрас, вони

209