Page 208 - 6447
P. 208
Отже, дизайн як творчий процес являє собою комплекс
вирішення таких завдань: утилітарно-функціональних,
конструктивно-технологічних, економічних і естетичних.
Красу ми відчуваємо через форму предмета, поєднання різних
матеріалів, кольорів. Через форму, зовнішній вигляд комплексу,
ансамблю, інтер’єру приміщення виникає вся сукупність відчуттів,
що з’являються при сприйнятті комплексу, ансамблю, інтер’єру
приміщення – епоха, асоціації, ідеї тощо.
Для виробів промислового і прикладного мистецтва, для
архітектурних об’єктів, інтер’єру приміщень єдність форми і змісту –
це максимальне розкриття через відповідну художню форму
функціонального призначення об’єкту, утилітарної сутності виробу,
його соціальної значущості. Прагнучи надати виробу незвичайну,
ефектну форму, слід мати на увазі, що домінувальним має бути
функціональна доцільність і призначення речей.
Основи формоутворення розглядаються з урахуванням усіх
факторів, що визначають їхні споживчі властивості. Водночас
визначають і «морфологію» виробів. Тобто їхню конкретну форму,
що є носієм і виразником цих властивостей. Закономірності
утворення форми будь-якого об’єкта зумовлені насамперед
значенням формоутворювальних факторів: його призначення
(робочої функції), матеріалів і конструкцій, зв’язків з людиною і
навколишнім середовищем, ергономічних вимог.
Важливу роль у системі формоутворювальних факторів
відіграє конкретний функціональний процес, пов’язаний з працею
або відпочинком (стілець на 3 ніжках, кухонні комбайни, якими
важко користуватися тощо).
Дизайнер має враховувати питання, пов’язані з
антропометрією, сенсомоторною реакцією людини-споживача.
Завдання дизайнера при створені форми полягає також у
врахуванні технологічних процесів, способів обробки матеріалу,
трудомісткості, правильне поєднання різних матеріалів, уніфікації
деталей, їхня взаємозамінність, при цьому естетична оцінка
гармонійності форми має соціальну цінність.
Говорячи про красу загалом, Платон писав, що ціле – це
органічно ціле, в якому кожна з частин взаємодіє з іншими і не
може бути вилучена без порушення цілісності; ціле об’єднує всі
свої частини, але не вміщується в кожну з них як один елемент
поряд з іншими; ціле не є сума складових його елементів.
208