Page 48 - 6421

В підготовці проекту Конституції 1710 р., окрім
безпосередньо гетьмана Пилипа Орлика, брали також участь
А. Войрановський, Г. Герцик, К. Гордієнко, Л. Горленко та інші
відомі представники як військових, так і духовних і світських кіл

тогочасного українського суспільства. Ця Конституція після
свого прийняття діяла декілька років на Правобережній Україні
(до 1714 року).

Історія українських конституцій середини та другої
половини ХІХ ст., представлена двома конституційними
проектами: «Начерком Конституції Республіки» Григорія
Андрузького (1848-1850 рр.,) та фундаментальною роботою

Михайла Драгоманова «Вольный Союз – Вільна Спілка
(1884 р.,)». Г. Андрузький – активний член Кирило-
Мефодіївського братства, студент юридичного факультету

Київського університету, бачив майбутнє України як суверенного
державного утворення – складової конфедерації слов’янських
народів. Визначний учений М. Драгоманов пропонував

реорганізувати царську Росію у федеративну республіку, в якій
громадянам були б забезпечені широкі особисті та політичні
права, реально створено інститут народовладдя, враховуючи як

систему вищих представницьких органів, так і органів
регіонального та місцевого самоврядування.
На початку ХХ ст. українську конституційно-правову думку
яскраво представлено проектами Конституції М. Міхновського

(«Основний Закон самостійної України – Спілки народу
українського», 1905 р.) та М. Грушевського («Конституційне
питання і українство в Росії», 1905 р.), які в багатьох положеннях

продовжили конституційно-правові традиції, закладені
М. Драгомановим. Проект М. Міхновського ж передбачав
майбутнє України лише як держави самостійної, з
республіканською формою правління, з оригінальною системою

територіального устрою, інститутом Президента України як
керівника держави і голови виконавчої влади.
Яскравою сторінкою історії українських конституцій є

період УНР – ЗУНР (1917-1923 рр.), який представлений як
низкою конституційних актів (чотири Універсали Української
Центральної Ради, Конституція УНР, закони УНР про державні

символи, громадянство, національно-персональну автономію,

48