Page 42 - 6421

- недоторканість території України;
- економічну самостійність України;
- самостійність України щодо організації охорони природи і
використання її природних ресурсів;

- самостійність у вирішенні питань науки, освіти,
культурного і духовного розвитку української нації і всіх
національностей, що проживають на її території;

- право України на власні збройні сили, національну гвардію
і органи державної безпеки.
Національний суверенітет – це право нації визначати свою
долю, яке передбачено Статутом ООН, Міжнародним пактом про

громадянські та політичні права 1966 р. Це право проголошено І
розділом Декларації про державний суверенітет України.
Реалізацією права на самовизначення української нації став

Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.
підтверджений всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р.
3. Відносини, які характеризують основоположні засади

функціонування держави.
Головними з них є гуманізм, демократизм, розподіл влади,
виразом якого є механізм противаг, взаємного контролю гілок

влади, їх врівноваженості. Такі засади забезпечують стабільність
і цілеспрямованість функціонування держави, її соціальний
характер.
4. Відносини, пов’язані з визначенням основ правового

статусу особи та його гарантій;. Це:
– відносини громадянства, під якими, звичайно, розуміють
постійний правовий зв’язок між особою і державою, що надає їм

відповідні права й покладає певні обов’язки;
– відносини фундаментальних прав громадян України:
економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних;
– відносини гарантій реалізації прав і свобод;

– відносини, що випливають із факту відповідальності
держави перед особою і навпаки.
Конституційне право України є одним з найважливіших

засобів забезпечення повновладдя народу в політичній,
економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності.
Конституція має найвищу юридичну силу у всій системі

законодавства, будучи основою українського законодавства,

42